Микола Дяченко із Зайцевого захищав Україну з 2014 року. Чоловік служив у 54-й бригаді і брав участь в боях під Донецьком, Мар’їнкою і Золотим. Він загинув 20 червня, а дружина Тетяна залишилася сама із трирічною донькою.

Видання Свої поспілкувалося із Тетяною. У форматі монологу вона розповіла, чим жив загиблий герой.

Він був добрим, справедливим, прямолінійним і відкритим. Микола завжди захищав правду, і саме через це почав служити країні ще у 2014-му році. Був момент, коли він пішов зі служби, але невдовзі повернувся. Попри те, що йому хотілося бути ближче до родини, він не зміг би виконувати будь-яку іншу роботу. Все це не було “його справою”. Із самого дитинства він цікавився книгами про війну, займався створенням військової техніки — Микола жив цим.

За ці 8 років він захищав країну і під Донецьком, і під Зайцево, і в Мар’їнці, і в Золотому. Завжди намагався вберегти нас з донькою і нічого не розповідав. Казав лише: “У нас все добре”. Навіть у лютому, коли я дуже сильно переживала за нього, він був спокійним.

Микола завжди виходив на зв’язок хоча б раз на два дні, а 20 червня цілий день не відповідав на мої дзвінки. Через тривогу я написала його побратимам, але вони теж мені не відповіли. Наступного дня до мене прийшла сестра — як виявилось пізніше, її про це попросив командир. Тільки за її присутності він зміг сказати мені, що Микола загинув під час виконання бойового завдання. Його розстріляли з кулемету. Я не могла в це повірити. Та я і зараз не вірю. Мене підтримують наші близькі, колеги Миколи, його керівництво. Всі, хто знав його з дитинства, кажуть, що він завжди був таким: йшов попереду, захищаючи інших.

Читайте також: У бою на Донеччині загинув тернополянин Микола Дяченко

Ми вирішили поховати його в Тернополі, бо зараз знаходимось тут із трирічною донькою. Він хотів, щоб ми виїхали сюди в лютому. Зараз моя дочка допомагає мені відволікатись, бо вона — копія свого батька у всьому. Я дуже хочу, щоб вона мала щасливе майбутнє. Чоловік теж хотів цього, коли йшов на війну — захистити нас і свою Батьківщину. Він вважав це своїм обов’язком.

Думаю, що зараз він би дав людям таку пораду: “Радійте життю і живіть одним днем”. Так ми завжди і робили.

Як повідомив міський голова Тернополя Сергій Надал, прощання із захисником відбудеться завтра, 25 червня, об 11-й годині у Домі печалі.