Другий тур виборів, як називають вибори голів обласної та районних рад, приніс на Тернопільщині несподіваний результат. Незважаючи на перше формальне місце на виборах 25 жовтня з результатом трохи більше 20%, партія Петра Порошенка не здобула жодної керівної посади в ключових органах місцевого самоврядування Тернопільщини.

Новий формат без порошенківців

В обласній раді керівні посади дісталися 4 партіям – “Свободі”, “За майбутнє”, “Слузі народу” та “Довірі”. Це дало підстави Степану Барні оголосити про перехід в опозицію принаймні на рівні області. Тенденція підтвердилася і під час виборів у районних радах, де контрольний пакет опинився в руках тих самих партій. Чортківський район взяла “Довіра”, Кременецький – “Слуга”, а Тернопільський – “Свобода”. Точково районні коаліції підсилювалися місцевими проектиками на кшталт “Доброго самарянина” в Кременці чи “Сили людей” у Чорткові.

Коаліція “Свободи” і господарників

Фундаментом для створення нового владного формату на Тернопільщині стали політичні амбіції “Свободи”. Частина тернопільських тягнибоківців на чолі з Головком ризикнула на власну гру на обласному рівні. Надихнув їх на це успіх Надала і свободівського списку на міських виборах. Націоналісти зрозуміли, що можуть перемегати партію Порошенка, якщо матимуть власну стратегію. Головко її запропонував і втілив. Натомість Олег Сиротюк, який відстоював роль другого номера та сателіта в коаліції з ЄС, виявився непереконливим для однопартійців. Йому навіть не вдалося отримати посаду голови партійної фракції.

Несподіваним союзником Головка і Надала у реалізації їхнього плану стали два нардепи-мажоритарники Чайківський і Люшняк. На вибори вони йшли зі своїми політичними проектами, об’єднавши навколо себе місцеві господарські еліти. Партія Чайківського “За майбутнє” в області набрала 15%, а партія Люшняка – 6%. Стосунки господарників з командою Барни в минулі роки, м’яко кажучи, не склалися. Наприклад, один з лідерів “Довіри” відомий фермер Петро Гадз неодноразово публічно критично висловлювався про діяльність Степана Барни і його команди, а під час виборчої кампанії порошенківці руками радикалів намагали зняти “Довіру” з виборів у базових Бучацькому та Гусятинському районах. Своя історія стосунків з очільниками ЄС і у команди Чайківського.

Тому союз господарників із “Свободою” та авторитетним мером Тернополя для них став природнім. Власне, ці три сили стали кістяком коаліції, до якої приєдналися місцеві “Слуги народу”.

Зелені попутники?

На Тернопільщині партія Зеленського показала непростойно низький результат як для партії влади. На обласних виборах “зелені” здобули близько 10%, а в міську раду ледве подолали 5% бар’єр. Причин фіаско “слуг” багато, починаючи від непопулярного Труша на чолі та родичів нардепів у списках, і закінчуючи заграванням з місцевою командою порошенківців. Можливо й через це виборці Зеленського не повірили у щирість намірів місцевої Зе-команди. До слова, Труш до останнього тримав на посадах одіозних людей Барни – заступника Валова, начальника медичного департаменту Богайчука та багатьох інших.

З іншого боку, на стосунках з Валовим та іншими порошенківцями Голова ОДА не раз “обламав зуби”. Таємні партнери не раз і не два його “юзали по повній”, зриваючи попередні домовленості та “натягуючи” на нові зобов’язання.

Тому коли виникла можливість альянсу із “Свободою” і господарниками, ні Труш, ні Гевко довго не думали. До того ж у Офісі Президента поставили одну умову: бути в місцевих радах не в опозиції, а в більшості. Завдяки цьому трюку Труш з Гевком в одну мить стали учасниками владного пасьянсу і в міській раді, і в обласній.

Чи надовго?

Це питання у першу чергу цікавить ЄС і Батьківщину, які опинилися поза розкладами. Все залежить від політичної кон’юнктури та публічної політичної дистанції “Свободи” та Зе-команди. В теперішній Україні статися може все що завгодно.

Але наразі обставини так складаються, що до владної спілки може приєднатися “Батьківщина”. На столичному рівні Тимошенко зближається зі “Слугами”. І Деревляний, якого цього разу підвела політична чуйка, шукає шляхи, як зайти у владний формат. Без значущої посади його політична кар’єра може несподівано згаснути, а до пенсії не так вже й багато залишилося.

Щодо Барни, то колишній намісник Порошенка змушений розраховувати на гру вдовгу. Є загроза, що частина фракції з часом розбіжиться або буде голосувати врізнобій з партійною лінією. Врятувати від політичної інфляції нерядового Барну зможе хіба що дострокова парламентська кампанія…