Пасажир, сідаючи в маршрутку, вправі розраховувати на те, що доїде до тої зупинки, яка йому потрібна. Це настільки очевидна річ, що, здавалося б, зайвий раз і зупинятися на цьому не варто. Та, виявляється, оте право поширюється не завжди і не на всіх. 

Якщо вам, приміром, треба дістатися 12-м маршрутом від центрального ринку до зупинки ПК “Березіль”, та ще й приблизно о 17.30-17.40, це скромне бажання може виявитися для вас нездійсненним. Обурена і навантажена клунками сусідка, віддихавшись, розповіла, що водії цього маршруту чомусь  “завели моду” (її слова) доїжджати лише до зупинки вул.Карпенка. Якщо ви проживаєте десь там чи близько – жодних проблем. Але як бути тим, котрі мешкають, приміром, поблизу отого ж злощасного  “Березолю” чи на так званому “п’ятачку”, перетині вулиць Дружби і Миру? Адже від Карпенка туди – не такий вже й близький шлях, особливо для літніх або ж хворих людей. Цікаво також, що є причиною цього “обрізання” маршруту саме в цю пору: якісь економічні обгрунтування, доведені до водіїв їхнім керівництвом і возведені в ранг закону (швидше, думається, неписаного, ніж писаного), чи банальне самоуправство шоферів, які діють за принципом “Що хочу – те ворочу”? Але ж, здається, 17.40 – це ще не така пізня година, щоб нехтувати (зважте, законними) інтересами не такого вже й малого числа пасажирів. А з іншого боку, коли це в нас сервіс, в тому числі й послуг перевезень, був повернений усміхненим обличчям до клієнта? В більшості випадків натикаєшся на байдужу спину (щоб не сказати – ту частину, де вона втрачає свою назву). Або ж, як в даному випадку – закриті двері та задню частину автобуса, що висадив вас не там, де вам потрібно. Приємної прогулянки!

Ігор Дуда