Звання Народного артиста України отримав актор тернопільського драмтеатру Ігор Сачко. На сцені нашого театру він грає вже 38 років, із них – 19 – у статусі Заслуженого артиста України.

Ігор Павлович зізнається, що за весь цей період творчості не особливо був «балуваний» ролями, але скільки і які б вони не були, вони допомагали йому творчо рости. А отримане звання зобов’язує залишатися і надалі у найкращій акторській формі, щоб завжди бути готовим до нових ролей.

– Звання Народного артиста для мене основний стимул бути з народом, – каже Ігор Сачко. – Наша професія така, що перебуваючи у статусі просто актора, хорошого актора, професіонала, гарного ремісника, Заслуженого чи Народного, ми завжди хвилюємось перед виходом на сцену, тому що, якщо актор не хвилюється, то він просто працівник театру. Для актора кожен вихід до публіки – це своєрідний іспит, особливо під час прем’єрних показів. Нам не можна розслаблятися, завжди треба бути в творчій формі, підтримувати голос, бути готовим до нової ролі. За ті ролі, що я зіграв чи граю останнім часом, я завдячую режисерам, дирекції та улюбленим партнерам – публіці, глядачу, які завжди до мене прихильно і схвально ставляться, і за те я їм щиро дякую. Я, як був так і залишусь нормальним, доступним, комунікабельним, я завжди поважав і буду поважати колег, людей, партнерів по сцені. Для мене професія актора – це завжди бути готовим до пошуку, творити і пам’ятати, що наша професія дуже благородна тому, що ми служимо народу, публіці. Це основне.

Ігор Сачко отримував ролі різного плану: у масових сценах, епізодичні, заголовні, головні, та жодної з них не цурається і не соромиться. Звичайно, є й такі, що запам’яталися і подобаються найбільше.

– Спеціально не підраховував, але, думаю, зіграв більше семи десятків ролей. Я радий, що маю у своєму доробку ролі Гаврилка у «По-щучому велінню», Антоніо у п’єсі «Моя професія – сеньйор з вищого світу», Едика у «Танго», Савку Чуприну у «Як наші діди парубкували», Василя Кочубея у «Мазепі». Близька мені роль Онисима у комедії-бурлеску «Коханий нелюб», з цією роллю я став заслуженим артистом України. Бували випадки, коли мені доручали роль, у якій 17 слів, як у кухаря в «Циганському бароні», і я залюбки її грав.

За декілька місяців Ігор Сачко відзначатиме 60-річний ювілей та 38 років творчої діяльності. Дату цю планує відсвяткувати на сцені рідного театру, зігравши для публіки у музичній комедії-жарті «Як наші діди парубкували».

Ольга Трач