Скандал навколо виключення зі “Свободи” трьох впливових депутатів привернув увагу до дивного з політичної точки зору союзу. На одному боці барикад опинилися фракції БПП  і “Самопомочі”.

Нагадаємо, що рік тому партія Андрія Садового вийшла з парламентської коаліції. З того часу Львів отримав сміттєву кризу, а нардепи з “Самопомочі” стали одними з модераторів блокади торгівлі з окупованими територіями Донбасу. Таким чином, партія з ніші поміркованих ліберальних критиків влади перейшла в категорію ледве не найбільш принципової опозиції по відношенню до влади в Україні.

У цьому сенсі викликає подив, що у Тернополі в стінах міської ради фракції Блоку Петра Порошенка та “Самопомочі” виглядають чи не найбільшими союзниками.

Якщо у поведінці партії влади немає нічого дивного, оскільки місія будь-якої влади – використовувати всіх у досягненні власних цілей, то позиція “Самопомочі”, принаймні, дивує. У той час, коли Єгор Соболєв бореться з клептократами на Банковій, його однопартійці  грають за правилами, нав’язаними ставленниками Банкової. Спробуємо дослідити, у чому полягають причини тернопільської метаморфози.

Мотиви порошенківців:  посварити опозицію та здобути золоту акцію

З точки зору політичної стратегії “Самопоміч”, як і “Свобода” є опонентами правлячого в Україні класу, який уособлює Блок Петра Порошенка. Логічно, що рано чи пізно, навіть незважаючи на напружену історію співіснування на Львівщині, вони зійдуться на грунті об’єднання зусиль в боротьбі з правлячою елітою. Зрозуміло, що в цій ситуації завдання влади – максимально загострювати стосунки з опозиціонерами та не дати їм знайти спільну мову. На Тернопільщині провладній партії це блискуче вдається, час від часу запалюючи фітиль суперечок між опозиційними партіями. Владі вигідно, щоб “Самопоміч” воювала із “Свободою”. За такого розкладу БПП отримує золоту акцію.

Що рухає  “Самопоміччю”?

Насправді – це велика загадка. Фракція зверстана з дуже різних людей, яких об’єднало бажання зайти у владу на прапорі партії Андрія Садового. Напередодні виборів у “Самопомочі” були грандіозні плани на Тернопіль, які “поховав” феномен Сергія Надала. Тернополяни віддали перевагу господарському хисту градоначальника. Отримавши другу за кількістю фракцію та не отримавши посад, “Самопоміч” відійшла в бік. Поки не стався заколот в “Свободі” і контроль над фракцією здобули кандидати, проти яких “Самопоміч” не висувала конкурентів на округах – Роман Навроцький та Іван Сорокаліт.

Три найбільші фракції так подружилися,  що взяли під контроль більшість в міськраді та розпочали війну з мером за повноваження. Тоді, слід зазначити, всі забули ідеологічні розбіжності і суперечки та об’єдналися на грунті “заколоту” проти Надала. Тобто в конкретному випадку для фракції “Самопомочі”  ідеологічна суперечка з “Свободою” була не така важлива, як зведення рахунків з Надалом.

Однак після того, як Тягнибок відновив дисципліну у своїй фракції та виключив з партії заколотників, ситуація змінилася. І БПП, і “Самопоміч” залишилися ні з чим. І в прямому, і переносному значенні. Однак судячи з усього, не перестали дружити. Але якщо для БПП наявність такого сателіта – це плюс, то для “Самопомочі” може стати початком кінця. Сателітів влади на патріотичній Тернопільщині ніколи не любили.