Не минуло й двох місяців з часу останнього самогубства у Кременці, як у місті знову схожа трагедія. 20 квітня звів рахунки з життям 25-річний кременчанин, уродженець с. Н. Кокорів, який понад рік тому повернувся із зони АТО.

– У відділення Нацполіції звернулася наречена молодого чоловіка і повідомила, що знайшла його повішаним у лісі неподалік дому, – розповів старший слідчий Кременецького ВП ГУНП Олександр Штука. – Ми виїхали на місце і з’ясували, що слідів насильницької смерті немає, тобто це справді самогубство. Про якісь версії, чому так сталося, говорити складно, адже очевидних причин, аби добровільно піти з життя, у чоловіка не було.

Як повідомив старший слідчий, померлий, мешкав на вулиці Дубенській разом з родиною громадянської дружини, пішов вигулювати собаку, але повернувся без неї. Сказав, що вернеться і пошукає її. Пройшов деякий час, але молодий чоловік не повертався. Жінка вирушила на його пошуки і знайшла повішаним на повідку домашнього улюбленця. Ця історія вразила не лише близьких колишнього військовослужбовця, а й правоохоронців. Адже у зоні АТО 25-річний чоловік прослужив 1 рік і 7 місяців та повернувся до рідних. Що змусило його зважитися на страшний вчинок, який завдав стільки горя його оточенню, наразі не зрозуміло.

– Я не знав близько покійного. Знаю, що служив у Нацгвардії, – каже голова Кременецької спілки ветеранів АТО Іван Білосевич. – Хлопці казали, що з війни він повернувся у важкому психологічному стані. Собака, яку він вигулював того дня, начебто повинна була його постійно супроводжувати, аби колишній боєць міг на когось відволікатися і не залишався на самоті.

Дехто із товаришів померлого атовця досі не може повірити, що той міг скоїти самогубство, адже жодних передумов до цього не було. Інші ж розповідають, після того, що чоловік пережив на війні, дивуватися нічому не варто. Про себе дав знати посттравматичний синдром.

– Покійний був дуже доброю, щирою людиною. Справжній патріот, на війну пішов не заради якихось пільг, а через свої переконання, – пригадує Ігор Павловський, який особисто знав померлого. – Знаєте, людям, котрі не знають, що таке війна, дуже важко нас зрозуміти. Так і наш товариш не раз потрапляв у жорстокі бої, потім – на зачистку 200-их. А знаєте, що таке пошматовані тіла, які пролежали на сонці 2-3 тижні? Одразу там, на місці, цього повністю не усвідомлюєш, найбільше «пекло» у голові починається, коли вже повертаєшся додому. Саме це відбулося з нашим другом…

Проблема важкого психологічного стану після повернення з АТО надзвичайно складна. Кошти з держбюджету на психологічну реабілітацію бійців наче й виділяють, але фактично у цьому напрямку роблять дуже мало. Разом з тим, змусити до реабілітації дорослих свідомих чоловіків також не можливо. До того ж мало хто і вкрай рідко наважується говорити вголос про жахи війни, які довелося пережити.

Олена Ілинич, Тижневик “Номер один”