Бійці батальйону територіальної оборони “Збруч” розповідають про суворі методи розправи із солдатами, які не виконують накази командування. Хлопцям ламають ребра, змушують сидіти в «Каліфорнії» та копати собі могили. Командир Ігор Ларін спростовує всі закиди на свою адресу.

Життя по іншу лінію від фронту не таке райдужне, як може здатися. Часом не саме поле битви, а життя поза ним стає справжньою боротьбою за виживання.

Служба в батальйоні територільної оборони «Збруч» овіяна численними таємницями. Що стоїть за майже двома десятками кримінальних справ, порушених проти військовослужбовців цього військового формування – низький рівень свідомості мобілізованих чи безкарні та бездумні рішення командування?

Після публікації у газеті «RIA плюс» аналітичної статті «Замість автомата – пляшка в руках» у редакцію зателефонувала жителька Тернопільської області, дружина одного з військовослужбовців батальйону Галина Кузьма. Вона наголосила, що через постійні погрози, залякування та обіцянки розправи чоловіки просто бояться йти на вірну смерть під командуванням такого керівництва. Бездумне вручення повісток, зарахування на службу осіб, які навіть не пройшли медогляду, багатодітних чоловіків, за її словами, призвело до відкриття такої кількості справ проти військовослужбовців зі «Збруча».

Мобілізували батька трьох дітей

Чоловіка Галини Кузьми Андрія мобілізували в червні минулого року. Він – батько трьох дітей.

– Як могли дати повістку батькові трьох дітей?! Що, у всіх закони діють, а у нас ні? – запитує жінка. – Командир батальйону пан Ларін говорить, що чоловік пішов добровольцем, але той мені присягається, що це не так, йому просто вручили повістку й забрали до армії.

Пані Галина зібрала необхідні документи, які підтверджують, що вони – багатодітна сім’я. Пан Андрій – єдиний годувальник у родині.

– У Збаразькому військкоматі мені сказали, що чоловіка мають відпустити, – каже вона. – Але цього не сталося. У грудні я дуже захворіла, взагалі не могла стати на ноги.

​Оскільки рідних поруч немає, треба було комусь доглядати дітей. Я просила Андрія, щоб той узяв відпустку і приїхав. Чоловік запевняє, що командир батальйону Ігор Ларін відмовився підписувати йому рапорт. Тож він покинув частину самовільно, через це отримав покарання – рік умовно. Після двох місяців удома він знову повернувся на Схід. Нині перебуває десь під Маріуполем.

Співрозмовниця не розуміє, що діється. Чому багатодітного батька не демобілізують? Коли жінка зателефонувала до Ігоря Ларіна, той пояснив, що Андрій сам виявив бажання служити, і порадив жінці поговорити з чоловіком.

– Андрій говорить мені одне, а той переконує в іншому, – каже пані Галина. – Я знаю, що чоловіки просто бояться. Наші спільні знайомі, які раніше служили в «Збручі», розказували, як там хлопцям ребра ламають, погрожують, кидають неугодних у карцер.

Чоловік пані Галини Андрій Кузьма наполягає, що перед тим, як покинути частину, один на один говорив із комбатом і просив його відпустити додому, до хворої дружини. Але той не відреагував на його прохання.

– Я був змушений їхати, зрозумійте, у мене жінка не могла на ноги встати, троє дітей самі лишилися, – каже він у телефонній розмові. – Я повернувся, зараз чекаю на звільнення у запас.

На питання, чи знає чоловік щось про розправи командування над солдатами зі «Збруча», той відповідає: «Є солдати, які п’ють, то їх офіцери б’ють за це».

– Такі інциденти траплялися, коли ми були ще в Скадовську, – продовжує він. – Одного товариша так побили, ще й ребра зламали. Але він вже перевівся на інше місце служби.

Ставили на коліна під прицілами автоматів

Продовжуючи рух потаємними коридорами служби в батальйоні «Збруч», знайомимося з деталями кримінальних справ, порушених проти бійців підрозділу. По 20 з них, за інформацією військового прокурора Тернопільського гарнізону Західного регіону України Андрія Войни, уже є вироки суду. За невиконання наказу четверо військовослужбовців були засуджені від одного до двох років позбавлення волі, решта – отримали умовний термін покарання. Ще 25 кримінальних проваджень військова прокуратура подала до інших правоохоронних органів – за ухилення від мобілізації, перешкоджання Збройним силам України у виконанні поставлених завдань тощо. У переліку справ також знаходимо кримінальне провадження, відкрите за заявою військовослужбовця військової частини В 0122 старшого лейтенанта Віталія Гуменного від 20 серпня 2014 року.

У заяві йдеться про абсурдні та злочинні дії Ігоря Ларіна під час проведення заняття з бойової підготовки на військовому полігоні поблизу Золочева Львівської області.

Через те, що старший лейтенант, як колишній співробітник спецслужб, мав своє бачення бойової підготовки мобілізованих військовослужбовців та відкрито говорив про це підполковнику, з початку служби в батальйоні він потрапив у «чорний» список комбата.

“Під час заняття в Золочеві командир роти, капітан Кравцов, сказав, що мене викликає командир батальйону підполковник Ларін, – цитуємо заяву. – По дорозі я побачив групу військовослужбовців (чоловік 15). Один із них привітався зі мною, у цей час я відчув захват ззаду за шию. При цьому інші військовослужбовці почали викручувати мені руки; наносили удари ногами; ставали ногами, взутими у військові берці, на руки та шию. Після цього руки стягнули пластиковим джгутом”.

Зв’язаного старшого лейтенанта, як читаємо далі, поставили на коліна перед комбатом Ларіним і т. в. о. військового комісара обласного військового комісаріату Володимиром Катинським.

“Мене утримували під прицілом заряджених автоматів, один із військовослужбовців послав патрон у патронник автомата АК-74 і погрожував, що в разі спроби втекти він застосує зброю, – цитуємо далі. – До мене, зв’язаного, підходили військовослужбовці та з ініціативи Ларіна стверджували, що я зрадник і висловлювали насмішки в мою сторону. Після цього підполковник Ларін в присутності Катинського висловлював мені погрози розправою у разі перебування на сході країни”.

Справу тихенько зам’яли. Як говорять у військовій прокуратурі, складу злочину у діях командування не виявили. А Віталій Гуменний, за їхніми словами, сам відмовився їхати на Схід.

Старший лейтенант, який залишився у Тернополі, наразі виконує обов’язки заступника командира батальйну з бойової підготовки. За словами офіцера, військова прокуратура не допитала свідків у справі та закрила її, не розібравшись у суті.

У Тернополі, як стверджує офіцер, зробили такий собі штрафбат неугодних Ларіну бійців.

– У моєму підпорядкуванні спочатку було 67 чоловік, частина пішла на дембель, – розповідає Віталій. – Загальний контингент – ті, хто регулярно вживає спиртні напої. Ларін їх зі Сходу прислав сюди. Також особи, які відмовляються виконувати його «панські» накази – подати каву чи ще щось зробити. І ті, хто суперечить йому, – 40 чоловік за рік пройшли наркодиспансер. З родичами військовослужбовців багатьох залежних від оковитої вдалося закодувати.

Наразі в частині з батальйону «Збруч» залишилося 23 бійці. Усі вони з дня на день мають бути демобілізовані.

«Непокірних відправляв у Каліфорнію»

Мобілізовані з батальйону «Збруч» розповідають про приватну в’язницю під назвою «Каліфорнія», де час від часу утримували непокірних бійців.

– За п’янку та непокору нас кидали туди, наче собак, – розповідає рядовий Петро (справжнє ім’я редакції відоме – прим. авт.). – Там сиділи на сирій землі, у холоді та голоді. Перед цим сильно били. Одного так побили, що в нього був струс мозку. Мені ребра зламали.

За словами чоловіка, сам комбат Ларін під дулом пістолета примушував солдатів копати собі могили, при цьому казав: «Ви будете служити стільки, скільки мені потрібно!».

Інший військовослужбовець, Михайло (справжнє ім’я редакції відоме – прим. авт.), додає, що комбат неодноразово стріляв по машинах, якими їхали хлопці.

– Ні харчів, ні одягу, які привозили волонтери, ми не бачили, – зауважує він. – Командування скрізь шукало вигоду. Коли нам привозили якусь допомогу, у той же день іншою машиною командири відправляли її до себе додому, частину продавали місцевим. Так само за гроші віддавали пальне. А коли ми їхали з Херсонщини в Донецьку область, то заправляли машини власним коштом.

Військовослужбовці нарікають, що підполковник постійно перебуває у штабі, в тилу. А потім, кажуть вони, присвоїть собі чужі заслуги.

– Подейкують, що тепловізор, який нам купили волонтери, він спалив на полюванні, – продовжують чоловіки. – А ще грає в карти на гроші та обідає по тамтешніх кабаках. Пожежа, під час якої загинули шестеро бійців, – також на його совісті. Адже халатність та бездумне розміщення боєприпасів у спальних місцях із заґратованими вікнами –  це просто абсурд. Але його не покарають – усе повішають на простого сержанта.

Вищеописані факти викликають багато запитань. Перше з них: коли ряди командування військових формувань поповнять досвідчені та порядні офіцери? Друге: чи відреагує військова прокуратура на ці звернення громадян та чи проведе належну перевірку викладених фактів?

Ларін каже, що усі балачки – нісенітниці

Командир батальйону «Збруч» Ігор Ларін у телефонному режимі прокоментував наведені факти. Щодо військовослужбовця Андрія Кузьми, то, за його словами, чоловік продовжив службу за власною ініціативою. Його демобілізують у відповідний із законодавством термін. Рішення приймає командування частини, у підпорядкуванні якого перебуває підрозділ.

Про самовільне залишення місця служби командир каже таке:

– Мало що він казав, до мене особисто він не звертався, рапорту про відпустку у зв’язку із сімейними обставинами я від нього не отримував, – наполягає комбат. – Він самовільно покинув військову частину, за це отримав умовний термін покарання. Його дружина телефонувала до мене, я пояснював їй ситуацію.

Що стосується «Каліфорнії», то, як зауважує Ігор Ларін, він уже раніше давав тригодинну прес-конференцію з цього приводу, тому повторюватися не хоче.

– Усю волонтерську допомогу – продукти харчування, одяг та інші речі ми розподіляємо між бійцями, тому розмови про те, що до військовослужбовців це не доходить, – повний ідіотизм, – каже він. – Два тепловізори, які передали нам благодійники, перебувають у підрозділах, ніхто ніде їх не спалював.

Балачки про розправи під дулом автоматів та інше підполковник заперечує. Каже, що це все – нісенітниці.

– Посадіть біля мене тих скаржників, я тоді подивлюся, що вони скажуть, – підсумовує комбат.

Щодо справи Віталія Гуменного, то, за словами комбата, він сам відмовився їхати в бойову частину, яка розташована на Сході країни. За це проти нього відкрили кримінальне провадження. Після цього він нібито написав скаргу у військову прокуратуру.

На питання, що саме сталося на полігоні у Золочеві, Ігор Ларін не відповідає. Лише каже, що всі пояснення давав у прокуратурі.

– На це є правоохоронні органи, нехай цим займаються, – зауважує він.

Наостанок комбат наголосив, що через невиконання наказу Віталія Гуменного він понизив у військовому званні. Боєць уже більше ніж півроку, за словами командира, не виконує обов’язки заступника командира частини з бойової підготовки.

Військовий комісар обласного військового комісаріату Володимир Катинський додав, що був присутній на полігоні у Золочеві, однак нічого, про що говорить військовослужбовець Віталій Гуменний, він там не бачив.

– Такого не було, –  наголошує комісар. – Це нісенітниці. Ви знаєте, що він відмовився їхати у зону проведення АТО? Я йому пропонував їхати у складі іншого підрозділу, але він знову відмовився.  Якщо він такий герой, то чому це зробив?

Джерело: “20 хвилин“