Таке враження, що повертаються буремні 90-ті: напади, розбої, грабежі посеред білого дня — і все залишається безкарним. Нині заможні тернополяни обгороджують свої маєтки ще вищими парканами і встановлюють найновіші засоби охорони — а раптом завтра до когось із них увірвуться «гості» в масках?!

bitkaТільки-но вщухли розмови про напад на тернопільського підприємця Віктора Федька у його помешканні в мікрорайоні «Пронятин», як жорстока історія повторилася. Ввечері 3 вересня невідомі, цього разу без масок, напали на колишнього директора Новосілківського спиртозаводу, а донедавна генерального директора «Шустов-спирт» 67-річного Володимира Кривоноса та його дружину Ольгу Василівну в їхньому будинку в Старому Скалаті Підволочиського району. Від нелюдських тортур пенсіонери ледве залишилися живі. Нині потерпілі перебувають в обласній лікарні.

Бандити «подарували» кавун, диню і банани…

— Близько 21-ої години постукали у двері. Тільки смеркало, я ще навіть ворота не замкнула, ми з чоловіком саме сідали дивитися «Підсумки дня», — пригадує Ольга Василівна. — «Хто там?» — перепитала і побачила через скло у дверях усміхненого приємного молодого чоловіка. «Доброго вечора! Вам подарунок від Савки…» — показав пластмасовий кошик з кавуном, динею та бананами. Що за Савка? Не знаю. Він сказав ще й ім’я та по батькові, але я не запам’ятала. Тільки-но відчинила двері, як молодик кинув кошик, одягнув рукавички і потягнув мене у спальню. «Давай деньги!» — перейшов на російську мову. З ним був ще один молодий чоловік, а третій, очевидно, чатував на подвір’ї, пише Нова Тернопільська газета.

Літня господиня не стала кричати, не пручалася, від страху не могла й слова промовити. Нападники зв’язали їй ноги, напнули на голову мішок, щоб нічого не бачила, затулили рота і почали бити стільцем по голові. Володимира Павловича катували в коридорі — копали, погрожували, а потім нагріли праску і прикладали до обличчя та сідниць. Що саме вимагали в господаря, наразі достеменно не відомо. Чоловік пережив стрес і рідні намагаються не розпитувати про те, що сталося. Однак подейкують, ніби нападники вимагали у нього власні акції товариства «Шустов-спирт».

— Володимир Павлович стогнав від болю… — з жахом пригадує Ольга Василівна. — «У чоловіка хворе серце — не мордуйте його!» — просила я молодика. «Знаю, что он больной. Где таблетки? Сейчас дам ему…» І катували далі…

«Ружье нам не нужно. Где деньги?!»

Здавалося б, від таких тортур пенсіонери в перші ж хвилини віддали б усе, та, як зізнається Ольга Василівна, у шоковому стані навіть не могла усвідомити, що відбувається. Нарешті нападники знайшли ключ від сейфа і кинулися нишпорити там, але знайшли лише зброю.

— «Ружье нам не нужно. Где деньги?!» — не вмовкали і далі товкли стільцем по голові, давили обличчя рукавицею, — продовжує господиня. — Не вимагали конкретної суми, просто «деньги». Головний із молодиків нагнувся наді мною, щоб відповіла, та я його вкусила за палець, а потім ударила в статеві органи. Він розізлився, викрутив мені руки і зв’язав шнурком від зарядного пристрою. Мабуть, чоловік сказав, де заощадження, бандити взяли і пішли. Я й сама поки що не знаю, що вони робили в будинку і яку суму взяли, повернуся додому — подивлюся…

Так потерпілі пролежали на підлозі майже 15 годин, аж поки по Володимира Павловича не приїхав водій. Побачив відчинений ганок, а далі почув глухий стогін, зайшов до будинку і мало не онімів. Викликав швидку, міліцію…

— Я якось зсунула пов’язку з рота, об двері стягнула з шиї мішок і приповзла до Володимира Павловича, — каже Ольга Василівна. — «Ти живий?» — «Так». Зубами трохи вивільнила чоловікові руки і ноги, але не повністю, бо там були туго зав’язані краватка і ремінь. Так ми пролежали до наступного дня. Вранці я підповзла до дверей і кликала на допомогу, але ніхто не чув…

Очевидно, нападники діяли «за наводкою», бо оселя Кривоносів не надто приглядна, на їхній вулиці є набагато розкішніші будинки. А ще сусіди переповідають, що напередодні хтось отруїв собаку потерпілих пенсіонерів. Отже, до нападу готувались… Після страшних подій до батьків негайно приїхали не менш налякані подіями їхні діти — син Анатолій і донька Віта. Син нині мешкає з родиною у Броварах, а донька кілька років тому вийшла заміж за німця і переїхала до нього, тож батьки останніми роками були практично самі. До того ж на Тернопільщині у Кривоносів нема рідні, походять вони з Чернігівщини.

Іванка Гошій, Нова Тернопільська газета