Довірливість і нечесні люди, як розповів громадянин Нідерландів, довели його до майже злиденного життя. Чоловік не має роботи та грошей, а з усього майна в нього залишилися поламане авто та фургончик, в якому живе. Іноземцю, хоч він і не просить, потрібна допомога.

Дев’ять років – саме стільки знадобилось для того, щоб громадянин Нідерландів з бізнесмена перетворився на безхатченка, який ночує у фургончику біля заправки.

Своє багате минуле чоловік пригадує з посмішкою, а розмови про теперішнє змушують його плакати. У майбутньому, зізнається, хоче потрапити в Голландію, але не дуже старається…

Віллі повірив

Про іноземця, який уже місяць живе в туристичному причепі неподалік Зборова, нам розповіли читачі.

– Це не турист, – повідомив чоловік, який назвався Володимиром. – Голландець живе у маленькому причепі, який навіть не обігрівається. Харчується тим, чим пригостять, виглядає дуже втомленим і пригніченим. Я питав на заправці. Там кажуть, що він вже місяць так живе. До того жив у фургоні на різних вулицях Зборова.

Перш ніж зустрітися з іноземцем, ми звернулися до своїх знайомих у Зборові. Там про дивного чоловіка з-за кордону знають. Він уже така собі місцева легенда.

Невеличкий фургон іноземця приєднаний до автомобіля Ford (з нідерландськими номерами – прим. авт.). Він припаркований поряд із заправкою на узбіччі дороги, що веде до Зборова. Стукаємо. Чоловік років шістдесяти відчиняє двері та посміхається. Однак виглядає пригніченим. Вітаємось та українською намагаємось пояснити, хто ми такі, що нам потрібно. Чоловік не розуміє, тож переходимо на англійську. Разом йдемо пити каву на заправку. Чоловік погоджується розповісти свою історію.

– Мене звуть Віллі Кертс, я народився у Голландії, – говорить чоловік суржиком англійської та голландської. – Мені 65 років. Я живу тут близько місяця. Раніше жив у фургоні у цьому місті (Зборів – прим. ред.). Хотів їхати у Київ до свого посольства. Випало багато снігу, вирішив перечекати. А два тижні тому мій друг Андрій хотів покататись машиною. Поламав коробку передач, і з мотором щось сталося. Грошей на ремонт не маю…

Чоловік, як з’ясувалось, не те що на ремонт, а й навіть на харчі часто грошей не має. Харчується тим, що дадуть знайомі зі Зборова чи пригостять на заправці. У фургоні на території міста, як каже іноземець, він прожив більше трьох років. У своє посольство хотів їхати ще в 2012-му, але не зміг – отримав травму голови. Як це сталось, розповідати не захотів.

– Багато місяців лежав у лікарні, – продовжує Віллі та показує два глибоких шрами на голові. – Потім вирішив ще трохи тут побути. Тепер хочу продати фургон за 2 тисячі доларів і їхати в Голландію…

Можливо, саме через травму голови манера спілкуватись у чоловіка дивна — він несподівано переходить з однієї мови на іншу, часто робить довгі паузи. Думки у нього плутаються. Радість при згадці про минуле різко змінюється сльозами, коли говорить про сьогодення та проблеми, яких зазнав в Україні. Крім того, із труднощами згадує подробиці минулого та обставини, які довели його до такого життя.

– Я мав бізнес в Одесі, – пригадує іноземець. – Це було дев’ять років тому. Фірма займалась імпортом та експортом. Почались проблеми з українською мафією. Були перевірки, вимагали різні документи… я втратив дуже багато… Приїхав сюди. З Олегом (вочевидь, компаньйон Віллі – прим. ред.). Хотіли відкрити магазин для туристів і хороший ресторан. Купив приміщення. Олег прийшов і сказав, що має проблеми. Почав просити, щоб я дозволив узяти приміщення під заставу для отримання у кредит 10 тисяч доларів на рік. Віллі – ідіот (каже про себе – прим. авт.), повірив, дав документи…

“Думаю про самогубство”

З розповіді чоловіка ми зрозуміли, що Олег кредиту не повернув і Віллі втратив усе.

– Я тут жив з жінкою-українкою, – додає наш співрозмовник. – Але любові не було, і вона згодом сказала: “Віллі, йди геть”. А у тебе є жінка (до кореспондента – прим. ред.)? Вона тебе любить? Треба, щоб любила, і тоді все буде добре… Після того я став жити у фургоні. В Голландії я маю сестру. Але ми не спілкуємось. У неї важкий характер. Я не хочу до неї по допомогу звертатися. Коли я згадую минуле, ті всі проблеми, часто думаю про самогубство…

Іноземець декілька разів говорив про бажання поїхати на батьківщину. Проте окрім як чекати, поки хтось купить фургон, чи планувати звернутися в своє посольство, він нічого не робить. Віллі Кертс, як сам розповів, не звертався ані до місцевих правоохоронців, ані до благодійних організацій чи соціальних установ. Чому цього не робить – не каже. Можливо, виною та ж травма голови чи пригнічений стан.

– Не можу стверджувати, але з описаного припускаю, що в чоловіка довготривала депресивна реакція, – каже практичний психолог Наталія Гаєвська. – Людина неодноразово розчаровувалась та зазнавала значних труднощів. Крім того, підозрюю, у голландця не все гладко було й на батьківщині. Його стан – дуже пригнічений, у нього немає бажання докладати зусиль для того, щоб усе змінити. Крім того, такий стиль життя – без зобов’язань та відповідальності, часто для людей, які почали так жити, – комфортний. Тому навіть якщо іноземець каже, що хоче змін і планує щось робити – це можуть бути лише слова. Та допомога людині, вочевидь, потрібна.

Чоловік, як ми пересвідчились, хоч і не дуже старається, щоб помогти собі, та помочі все ж потребує. Ми попросили народного депутата України Олексія Кайду через депутатські звернення розібратися в ситуації та посприяти виїзду іноземця на батьківщину. Він вже написав звернення в Міністерство закордонних справ, державну міграційну службу, а також керівнику обласної міліції та послу Нідерландів в Україні. Також ми звернулись у консульство Нідерландів, що у Львові. Там повідомили, що про чоловіка краще розповісти представникам посольства, яке працює у Києві. Проте там, хоч ми телефонували кілька разів, ніхто не брав слухавки. Тож про місце перебування голландця, його історію та ситуацію, повідомили листом на офіційну електронну адресу посольства.

Андрій ШКУЛА, Христина РУДЬ, “20 хвилин“