На запит «суїцид на Тернопільщині» пошуковик «google» видає понад десяток сторінок з повідомленнями на цю тематику.  Велика частина цих повідомлень стосується саме підлітків. Нерозділене кохання, непорозуміння у сім’ї, конфлікти з однолітками – для підлітка ці проблеми носять глобальних характер. Торік після третьої спроби суїциду вдалося врятувати 15-річну школярку, яка вистрибнула з вікна багатоповерхівки на вул. Текстильній. На підвіконня власної квартири дитину штовхнули ревнощі. Через конфлікт із близькою людиною спробував перерізати собі вени ще один тернопільський підліток. Від лихого дівчину врятували два молоді парубки, які проходили повз. І цей перелік можна продовжувати.

 

Спроба суїциду – крик про допомогу

Невтішно у цьому плані розпочався для Тернопільщини і 2013 рік. Страшна звістка сколихнула жителів Підволочиського району. Тут в одному зі сіл покінчила з життям 15-річна школярка. Благополучна сім’ї, неконфліктна учениця. Що ж  могло штовхнути дитину на такий вчинок? Торік у цьому ж районі вкоротив собі віку її друг – дев’ятикласник Віталик. І знову повішання. Чи могло це спровокувати нові спроби суїциду серед підлітків? Питань значно більше, ніж відповідей. Відомо лише одне: хтось упустив у житті підлітка дуже важливий момент.

Говорити про схильність дітей Тернопільщини до суїциду вкрай важко, адже у фахівців немає статистики, яка б чітко фіксувала такі випадки. Більше того, говорити потрібно не лише про реалізовані задуми підлітка, а й про спроби заподіяти собі смерть. Часто у сім’ях про такі випадки не прийнято говорити вголос, особливо, якщо дитину вдалося врятувати, а родина живе у невеличкому населеному пункті, де всі один одного знають.

Головний позаштатний дитячий психіатр ГУОЗ ТОДА Надія Смакоуз уже 25 років працює з дітьми з нестабільною психікою та психічними захворюваннями. За її словами, найчастіше до суїцидів вдаються діти з неповних і, на перший погляд, благополучних сімей.

–  Суїцидальні  тенденції – це думки про спробу самовбивства, які виникають як спотворення захисного інстинкту, – пояснює Надія Смакоуз. – У дітей вони зустрічаються рідко, але в підлітковому віці сприйняття дитиною світу загострюється. У дітей є незріле уявлення про межу життя та смерті. Вони не до кінця усвідомлюють результат своїх дій. Це виникає через несформовану до кінця психіку. У підлітків суїцидальні тенденції не рідко супроводжують зміни настрою, депресивні розлади. Думки про самогубство частіше спостерігаються при гострих процесах і характеризуються миттєвим прийняттям рішень. Тобто миттєво наступає афект і підліток приймає рішення. Як правило, до рішення покінчити з життям підліток приходить протягом одного дня. Інша річ, коли у дитини виникає хронічна психотравма, внаслідок постійних скандалів у сім’ї, непорозумінь з однолітками, коли її гнітить середовище, в якому вона перебуває. Факторів для вчинення таких дій є безліч. Зокрема, це спроба копіювання подібних вчинків когось із членів родини. Не обов’язково, щоб хтось вдавався до спроби самогубства. Достатньо, щоб батько чи матір лише погрожували зробити це у присутності дитини. Діти схильні до копіювання, тому вони можуть реалізувати погрози дорослих.

Найчастіше підлітки вдаються до демонстративних методів: п’ють лікарські препарати, ріжуть собі вени. Та не завжди це свідчить про те, що це лише демонстрація і спроби не мають серйозного підґрунтя. Навіть такі випадки є для батьків сигналом для настороженого ставлення до своєї дитини, адже сьогодні дитина може демонструвати спробу, а на інший день вчинити її. У стані афекту дитина мало усвідомлює наслідки своїх дій, а головним мотивом підлітка є щось собі заподіяти. Інколи таким чином діти хочуть привернути до себе недостатню увагу батьків.

Батьки замовчують хворобливі наміри підлітків

Психіатри чітко диференціюють поняття «спроби суїциду» та «демонстрацію суїциду». Однак обидва випадки є підставою для настороженого ставлення батьків.

– На Тернопільщині розроблено план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2016 року. План передбачає роботу з кризовими сім’ями, якими мають займатися соціальні служби та психологи. Роботу у цьому плані необхідно покращувати, тому що наразі вона є недостатньою, особливо у сім’ях, де виховуються діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування. Підлітковий вік є дуже вразливим, діти у цей період сприймають все значно гостріше. Сімейні лікарі та педіатри проходять необхідну підготовку. Коли у себе на прийомі медики бачать відхилення у поведінці, вони одразу інформують про це і батьків, і соціальні служби, направляють на консультацію до психолога та психіатра. Не менш важливою у цьому випадку є роль шкільних психологів та педагогів. Вони першими повинні помічати зміни настрою у дитини, депресію, пригніченість. Натомість на батьків лягає відповідальність за психологічний клімат в сім’ї, який є одним з основних причин, які штовхають підлітків на самогубство. Важливе значення мають також стосунки з друзями, у колективі. Тоді ж з’являється перша закоханість, яку підлітки сприймають надто емоційно і важко переживають втрату коханої людини, – пояснює психіатр.

Часто батьки після вчинення підлітком спроби самогубства не зізнаються у цьому. Багато дітей, які пробували вкоротити собі віку, вдалося врятувати. Після цього з ними працюють психіатри. У жодному випадку дитина не сказала, що хотіла померти, каже Надія Смакоуз.

Фахівці зізнаються, що у діагностиці вад психічного розвитку дитини є неабиякі проблеми. В першу чергу вони пов’язані з тим, що вперше, згідно з законодавством, батьки показують дитину психіатру у шестирічному віці – перед тим, як вона іде до школи. До цього часу право оглядати дитину медики мають тільки за зверненням батьків. Рідко до суїцидів вдаються діти з психічними розладами. Вони перебувають під постійним контролем медиків, тому можливості вчинити самогубство у них немає. Єдине, діти з психічними розладами можуть вчиняти суїцид не усвідомлено, на основі того, що вони чують певні голоси, які їм кажуть, що робити.

Щоб допомогти дитині безболісно пережити перехідний вік, батькам потрібно приділяти їм якнайбільше уваги, цікавитись їхніми справами, знати, чим живе дитина, чим захоплюється, які у неї інтереси, як вона проводить свій час. На жаль, зараз у батьків на першому плані матеріальне забезпечення.

– Більше психологів повинно бути в школах. У Тернополі психологи є в кожній школі, а про сільській школи цього сказати не можна. Втім і для великого навчального закладу одного спеціаліста не достатньо, – каже Надія Смакоуз. – Суїцидальні тенденції з кожним роком проявляються все частіше. Часто у поле зору психіатрів такі діти не потрапляють. Інколи батьки пишуть відмову від допомоги психіатрів, тому що вважають, що це принизливо і може зашкодити репутації дитини. На жаль, у державі так сформована думка про психіатрію. Медики ставляють дитину на облік не для того, щоб зіпсувати їй майбутнє, а для того, щоб допомогти.

За словами Надії Смакоуз, найбільше психологічних проблем виникає у дітей із сільської місцевості та у сільських шкільних колективах. Пояснення такому явищу знайти вкрай важко. Не виключено, що це пов’язано з постійною зайнятістю батьків працею.

Зоряна Гарасимів, “Номер один”