Екс-зек-шахрай Олег Ляшко переможно крокує телеканалами. Докрокувався до третього місця на президентських перегонах, а зараз сподівається якщо не на перше, то на друге місце на парламентських виборах. І з усього видно, якщо виборець не порозумнішає, Ляшко може, прости Господи, дослужитися до крісла голови Верховної Ради, переплюнувши баптистського просвітера у квотному розподілі посад.

Ляшко ОлегУ чому ж феномен Ляшка? – телефонує мені друг молодості. – У його телевиходах на ток-шоу явно бракує елементарної культури, він зіжмакує, доводить до абсурду правильні речі, а йому вірять, голосують за нього.

Голосують не за Ляшка, заперечив я другові, а за технології, вкладені в нього. За двадцять три роки українське суспільство зусиллями великого капіталу і його слуг перевернуто з ніг не голову. Кожні вибори – це не вибори кращого з кращих, а того чи тих, кого у потрібній обгортці підсовують виборцеві. Капітал підсовує у вигляді цукерки то Кучму, то Юлю, то Вітюшу, то ще одного Вітюшу. Не обов’язково в ролі влади – можна і в іпостасі опозиції, яку легко перетворити на владу. Ми вже бачили, як воно робиться, але щоразу – це неодмінно цукерка від капіталу.

– То що, Ляшко – така ж цукерка? – здивувався друг моїх юних літ.

Щоб довго не морочити йому голову, я звернув увагу товариша на один факт, про який не дуже голосно говорить преса.

Коли було відкрито доступ до «Межигір’я», не далі як у спальні Януковича знайшли ком пакт-диски з рекламними відеоматеріалами Ляшка на парламентських виборах. Чому вони потрапили на очі екс-зеку-президенту? Чим його зацікавив екс-зек-шахрай, котрий ще у 20 років натяг на себе форму полковника міліції і вимагав для себе автомобілі, а потім загув на лаву підсудних за привласнення державного і колективного майна у великих розмірах? І хто привернув увагу екс-зека на троні до екс-зек з вилами? За твердженням різних джерел – капітал в особі мультимільйонера Сергія Льовочкіна, тоді – глави адміністрації Януковича. А хто такий Льовочкін? Син керівника всіх тюрем і колоній, який служив замполітом у Кременчуцькій колонії, де відбував строк молодий Янукович.

Колишній зек шукав серед колишніх зеків кандидатуру для влади чи для опозиції? Не будемо гадати, чи йому це було потрібно для дискредитації опозиції, чи навпаки. Навряд чи його хвилювала зіпсута репутація ізяславського зека Ляшка і в суспільстві, і в парламенті, він знав як можна з кошеняти зробити вірного пса. Він шукав СВОГО – ось у чім суть, а як подати його народу – то клопіт політтехнологів, яких найме Льовочкін.

А точно Льовочкін, запитаєте ви. Сам же він не підтверджує своєї ролі у «створенні» Ляшка як кандидатури капіталу для задурювання народу. Та й чи йому це треба?

Є підтвердження інші, непрямі. Наприклад, від Савіка Шустера, який зізнався, що в рекомендаціях Банкової серед фігурантів його ток-шоу часто стояло прізвище Ляшка. Або таке: у списках від так званої Радикальної партії Ляшка на виборах Київради був Марк Гресь, а це вже точно з оточення Льовочкіна, друг його радника і політтехнолога Ігоря Шувалова.

Звісно, сам по собі Ляшко – фігура дрібна і комічна (звичайний тюхтій, російською – губошльоп), хоч його гонору і амбіцій вистачає на десятьох. І біографія його аж надто переобтяжена негативом. То шахраює в міліцейській формі, то цупить те, що погано лежить, то злигається з Лазаренком, то влізе в довір’я і список леді Ю на парламентських виборах, то проголосує за скасування Конституції 2004 року, підспівавши регіоналам. Але чистенькі ні Януковичу, ні капіталу не потрібні. Зі скомпрометованими легше працювати, легше промивати народу мізки. У самого Януковича тут досвіду не бракувало, чом би й екс-зека Ляшка не використати для захисту інтересів капіталу методом телебомбардирування цього ж капіталу? Така собі політична гомеопатія – захищати організм капіталу його ж антидотом, народ і повірить, що Ляшко, будучи звичайною вороною в павиному пір’ї, захищає його, народ, а не устої капіталу, який його фінансує.

Хитро? Так, але не дуже – для тих, хто знає, як утримує владу українська олігархія. Ви ж бачили, як пішла в атаку на олігархат на президентських виборах олігарх №1 в Україні Юлія Тимошенко. Та, яка, власне, і привела Ляшка в парламентські стіни як рідного по крові (політичній). Учень науку засвоїв. А що вибрав іншого патрона, так в Україні перебіжки і перегрупування політбомонду річ звичайна. Сьогодні з леді Ю, завтра з Ющенком, потім з Сенею, потім з боксером – треба б уже відкривати біржу політичного туризму чи що. А якщо додати, що губошльопство у нас люблять, то капітал у Ляшкові не помилився.

Зараз Ляшко робить політбізнес на війні. Добізнесувався, допіарився до того, що видає ворогові місця передислокування наших військ. Не навмисне, а з вродженої дурості? А хіба від цього легше, хіба втрати від цього виправдані? Втім, чого вимагати від людини, яка почала життя з шахрайства і в політиці робить те саме? Убрався в жупан і вже думає, що пан. Натура така.

Гадаєте, Янукович вечорами вивчав ролики Ляшка для того, щоб з ним боротися? Не будьте наївними. Зек зека розуміє. Він знав, що вони можуть домовитися. Зараз за нього це роблять ті, хто продовжує захищати устої капіталу. І мали вони ідеали Майдану зовсім не в тому місці, де їх тримаєте ви – не в серці, а там, де повниться гаманець. Не мідяками, а мільярдами «зелених». Ляшка вони посадили вже в розкішні тачки, можуть посадити і на трон – аби служив.

Пастку поставлено. А чи ступите в неї ви, залежить від вас. Ляшко заманює, а ви не піддавайтеся. Якщо не хочете ще двадцять років гнути спину на олігархів, які віддали Україну на розтерзання і розграбування для поповнення своїх офшорних гаманців.

Іван Бокій, Gazeta.ua