Урочиста церемонія нагородження орденом «Народний Герой України» відбулася у Тернополі 15 січня. Народну відзнаку за героїчні вчинки на передовій отримали бійці, лікарі, водії, а за роботу у тилу та допомогу бійцям – волонтери, журналісти, оператори. Вперше така церемонія відбулася у червні 2015 року у Софії Київській. З того часу вручення орденів відбулося у Львові, Дніпропетровську, Харкові, Житомирі, Слов’янську, Краматорську, Одесі, на бойових позиціях, на тимчасовому кордоні з окупованим Кримом. У Тернополі це вже 12-та церемонія. Вперше на такому заході побував володар ордену «Народний Герой України» Дмитро Ярош.

– Так сталося, що мене одним із перших відзначили цією нагородою, – розповів Дмитро Ярош. – І я вам чесно скажу, що Народним героєм України бути набагато приємніше ніж народним депутатом. Коли починалась війна, коли ми захищали блокпости біля Слов’янська, звільняли Красноармійськ, Пєски, Авдієвку, билися біля Савур-Могили, звичайно не думали про нагороди. Взагалі думали, що війна доволі швидко закінчиться,особливо коли взяли Степанівку, і майже вийшли на кордон з Росією. Але так не сталося по об’єктивних і суб’єктивних причинах. І я прекрасно розумію, що для нашого суспільства, де державна нагородна система абсолютно дискредитована, бо ми знаємо скільки є офіційних Героїв України, які до Революції Гідності отримували нагороди, скільки з них було і є зрадників. На превеликий жаль, вони офіційно вважаються Героями України. І мабуть суспільство мало витворити свою, народну нагороду. І закономірно, що волонтери, які також причетні до зупинки агресора, ініціювали створення такої нагороди. Я впевнений в тому, що жодна людина незаслужено нагороджена не буде, впевнений, що високе звання Народного Героя України будуть носити люди, які справді заслуговують на це. Я чудово знаю, що моя нагорода – це не просто нагорода Дмитра Яроша, це нагорода  всім хлопцям, які в складі добровольчих батальйонів полягли при обороні своєї держави, всім тим хлопцям, які разом зі мною зі зброєю в руках захищали територіальну цілісність нашої держави. Слава всім тим Героям, які загинули у боротьбі, всім тим, хто воював і воює, і,на жаль, ще буде воювати за свободу і незалежність нашої держави.

Ініціатором створення такого ордену став журналіст, волонтер Андрій Боєчко.

– Якщо народ має право годувати армію, одягати, лікувати, то має право і нагороджувати, – каже Андрій Боєчко. – Оскільки весь наш нагородний відділ Адміністрації Президента втік з країни під час Майдану, то в кінці 2013-го на початку 2014 року стало зрозуміло, що не буде жодних державних нагород. До того ж, старі нагороди не можна вручати новим Героям. Тому ми ще в 14 році в лютому почали робити підвіски і дарували їх тим, хто заслужив. Ми сподівалися, що держава введе нові нагороди і буде по новому нагороджувати людей, але цього не сталося. Тому в жовтні 2014 ми вирішили, що треба робити ордени, щоб відрізнити генералів, які носять «іконостаси» від тих людей, які насправді воюють.

Виготовляє ордени «Народний Герой України» київський ювелір Дмитро Щербаков. Усі нагороди виготовлені зі срібла, яке пожертвували самі українці на цю справу. До цієї ініціативи долучилися ще 12 країн світу, які теж присилають в Україну срібло. Будь-хто з українців може подати у Нагородну раду, головою якої є волонтер та очільник Луганської області Георгій Тука, кандидатуру людини, яку вважає героєм і знає про її геройські вчинки. Номінантів на нагородження обирає комісія у складі 12 осіб, до якої входять бійці, волонтери, лікарі. Обговорюють кандидатури також у соціальних мережах. З червня минулого року орденом «Народний герой України» нагородили 140 людей, 40 з них – посмертно. У Тернополі ордени отримали ще 13 осіб, четверо з яких є уродженцями нашого краю. Двоє  – Андрій Юркевич «Грізлі» та Іван Вітишин – посмертно, і ще двоє Валерій Чоботар «Гатило» та капелан з позивним “Блейд”.

Ольга Трач

Фото автора