.

Стан тернопільських доріг мало кого задовільняє. Вірніше, не задовольняє ні самих тернополян, ні туристів про яких чиновники останнім часом чимало говорять.

.

Проте, як нам вдалося дізнатися, на то є свої причини: міська влада могла свідомо стримувати ремонт доріг, чекаючи на запуск приватного асфальтового заводу, який побудований на … території такого самого заводу, але комунального. Тепер всі кошти, що передбачені в бюджеті на латання ям, можуть потрапити до кишені власників приватного заводу. А комунальне підприємство залишиться при своїх інтересах.

Тепер все за порядком.

Ще 12 січня цього року виконавчий комітет на своєму засіданні прийняв рішення за №15 «Про оголошення конкурсу на право оренди об’єктів комунальної власності», відповідно до якого на конкурс виставляється … асфальтове покриття на території асфальтового заводу, що належить комунальному підприємству «Міськшляхрембуд».

Цьому передувало засідання постійної комісії міської ради з питань контролю за використанням комунального майна, на якому під головуванням Олега Напори погоджено оголосити конкурс на 20 сотих асфальтового покриття.

Проте, вже за 9 днів виконавчий комітет приймає рішення за №68, яким вносить зміни в попередній документ та збільшує площу під оренду ще на 10 сотих.

До речі, на сайті міської ради жодної інформації ні про конкурс, ні про його результати немає, а самі рішення виконавчого комітету опубліковані так, що скачати додатки неможливо.

Мотивація влади зрозуміла: адже побудувати завод без виділення під нього землі – нереально, а процедура погодження земельних питань потягне не один місяць. Тому в міськраді придумали, як обійти паперову тяганину і передали в оренду нібито асфальтовий майданчик, який вже класифікується як майно, а не земля.

Правда, чим відрізняється виділення асфальту під кіоск, коли підприємці повинні вирішувати питання в земельному відділі роками, від виділення такого самого асфальту під завод, коли все вирішилося одним рішення виконавчого комітету, влада не пояснює.

На фотографіях та відео чітко видно, що посеред території комунального асфальтового підприємства повністю змонтований приватний завод, який вже майже готовий освоювати бюджетні кошти. Також можна переконатися, що ніякого асфальтового покриття під заводом немає, тому досі невідомо, що повертатимуть власники приватного заводу після закінчення договору оренди. Натомість, якщо майданчик згодом піде під приватизацію, то незрозуміло яка буде його вартість і як можна оцінити те, чого немає.

Микола Побратименко спеціально для “За Збручем”