Останнім часом став трохи забобонним і боюся зізнаватися навіть самому собі, що мені подобається цикл передач чи фільми на якомусь телеканалі – ану раптом його візьмуть та й  відключать.

Захотів у неділю, приміром, ще раз подивитися, як Брюс Уілліс жертвує собою заради порятунку планети в “Армагедоні” – ага, виявляється, канал “Кинохит” уже зник. І не сам, а разом з “Кинопремьерою”… Замість них з’явилися Spike якоїсь невизначеної тематики і “Дорама Promo” з суцільно японськими обличчями, який цікавить мене… приблизно так само, як цікавив О.Бендера гарнітур мадам Пєтухової в “12 стульях” (“Интересует, но в меньшей степени”).    «Ну, друже, – скаже хтось, – нема тобі що робити – лише бавитися дурнуватими “кінами”. Займися чимось серйознішим…». Взагалі, питання смаків і уподобань, як стверджує давня латинська  приказка, не може бути предметом суперечок – скільки кумів, стільки й умів. І справа в даному випадку не в моїх кіносимпатіях, а у   прояві звичної для нас відсутності поваги до людей. Повсякденної і повсюдної. І канал можуть відключити, і  якийсь серіал обірвати на найцікавішому місці. Майже як в дитинстві, коли батько чи мати переривали читання мені на ніч історії про Айболита й Бармалея саме тоді, коли пірати мали от-от захопити корабель, обіцяючи дочитати наступного дня. Але тоді я спокійно засинав, знаючи що завтра обов’язково почую продовження улюбленої історії. Звичайно, вимагати від наших телебосів материнської чи батьківської любові до своїх клієнтів – наївний ідеалізм. І в даному випадку мали б діяти не якісь там сентименти, а чіткі правила відносин між споживачем послуг і їхнім продавцем. Коли  отримуєш пакет з переліком каналів, які тобі зобов’язується транслювати провайдер, то сподіваєшся, що все, що вказане, зможеш побачити. В угоді не попереджається, що через деякий час цікавий тобі канал можуть раптово  відключити. Це робиться  майже так, як сільський злодюжка обкрадає свого роззяву-сусіда: поцупив лопату, почекав, якою буде реакція – все тихо; ага, раз так, то вкраду сокиру, а там, може, і в комору залізу… Постачальники телепродукції діють приблизно за такою ж схемою: відключили один канал, потім другий, ще через якийсь час – третій… Солідна фірма чи установа могла б і замислитися над тим, що непогано було б якось перепросити клієнта, або ж хоча б пояснити йому таке, як не крути, зловживання довірою, але…де її оту, по-справжньому  солідну,  відшукати зі свічкою вдень? В одному можна бути певним – в тому, що оплата за телекомунікаційні послуги зростатиме. А братія? Мовчить собі. Може, так і треба…

Ігор Дуда