На виборах рад міських об’єднаних територіальних громад 29 жовтня голосування відбувалося за відкритими партійними списками.

У Тернопільській області такими були вибори у Зборівську, Ланівецьку та Хоростківську міські ради.

Відтак, їх  результати – своєрідний індикатор спроможності та підтримки місцевих осередків партій. Сьогодні ми зафіксуємо сухі статистичні дані. Про їх чинники – в одній з наступних публікацій.

Для того, щоб полегшити сприйняття, ми використали спортивну термінологію.

Зона єврокубків

(БПП, Аграрна партія, Батьківщина)

У футболі це команди, які боряться за перемогу. Напередодні виборів до цього списку на Тернопільщині зараховували БПП і “Батьківщину”. Однак якщо партія влади підтвердила свій статус, здобувши найбільше мандатів у Ланівцях та Хоросткові, то тернопільські тимошенківці відверто провалилися. “Деревляна” команда не зуміла перемогти БПП в жодній громаді. На фоні заяв Юлії Тимошенко про перемоги на місцях – це відвертий провал. Особливо дошкульним  є результат “Батьківщини” у Ланівцях, де тимошенківці не подолали гросмейстерську позначку десяти відсотків і не увійшли до трійки лідерів. Колись це був базовий для тимошенківців район.

Натомість в умовну лігу чемпіонів тернопільської політики увірвалася Аграрна партія. З появою біля її штурвалу потужного і амбітного “тренера” – агропромисловця Івана Чайківського – досі малопомітна партія стала відкриттям цієї виборчої кампанії. Аграрії перемогли у Зборові та увійшли до трійки у Ланівцях та Хоросткові.

Зона середняків

(“Самопоміч”, Свобода”, РПЛ)

Ці команди “зірок з неба не хапають”, але показують відносно стабільні середні результати, що дозволяє іноді “катати договірняки” і так сяк утримуватися на плаву.

В нашому випадку – виборчі показники нижче 10%.

Партія Садового пройшла в усі три ради, ляшкісти і тягнибоківці – у дві. “Свобода” провалилася на Гусятинщині, а радикали – на Зборівщині.

На виборах з низькою явкою ці партії  на сьогодні  не гравці. Не ті у них можливості, і, відтак, не той підбір “виконавців”. Зрештою, та сама “Свобода” робить ставку тільки на великі вибори – парламентські та міськрад обласних центрів.  На відміну від парламентських партій, які з 2016 року  мають бюджетне фінансування, у націоналістів немає  таких фінансових ресурсів, щоб включитися в гонку за громади.

Зона виживання

(“Справедливість”, “Громадянська позиція”, УГП, УКРОП)

З усіх сил стараються втриматися у вищій лізі. Часом навіть є прихованими фарм-клубами грандів, що допомагає вижити.

У нашому випадку це партії, які прорвалися тільки в одну раду: гриценківці, укропівці та  “галичани” – Хоростківську, а  партія Наливайченка – в Ланівецьку. Якщо для партії Гриценка та УКРОПу – це вельми невтішний сигнал, то для дебютантів вищого класу – проектів Валентина Наливайченка та Української Галицької партії – це непогана новина.

Аутсайдери

З більш-менш впізнаваних партій свої сили на виборах у громади пробували Рух нових сил, Народний рух та Народний контроль. Наразі сумно і безперспективно. Особливо партія Дмитра Добродомова, яка в 2015 році пройшла в обласну та міську раду Тернополя. Очевидно, що цей проект близький до згортання.

Щодо руху Саакашвілі, то його кандидатам на Тернопільщині жодним чином не допомогли ні акції під Верховною Радою, ні постійна присутність лідера у теленовинах.

Схоже, що патріотично налаштовані жителі Західної України втомилися від перманентної революції. У 2017 році прагматизм перемагає дешевий ідеалізм.