Багато теплих слів на адресу українського народу сказав сьогодні Прем’єр-міністр В.Гройсман під час свого виступу в парламенті з нагоди першої річниці роботи його уряду. Були вони щирі чи «від лукавого» – покаже час. Найбільше ж запам’яталася реакція депутатів на слова Прем’єра про те, що український народ набагато кращий за політиків, які мають «чорну душу і чорне піднебіння».

Парламентарі зустріли цю прем’єрську метафору дружними оплесками, з яких начебто мав випливати логічний висновок, що володарів чорних душ і загадкових чорних піднебінь серед тих, хто плескав у долоні, немає. Хоча репліка прем’єра напевно стосувалася багатьох з тих, хто йому завзято аплодував…

Цей випадок нагадав мені розмову кількарічної давнини з одним із представників  місцевого політикуму. Людина освічена, інтелігентна, він посів свою тодішню посаду головно завдяки своїм здібностям – зрідка бувають і у нас такі чудеса. До кола його службових обов’язків входили  виступи перед різними аудиторіями з нагоди професійних свят. З сумовитою усмішкою розповідав він, як, виступаючи перед зібранням (гуртом, збіговиськом, кодлом – називайте як хочете, українська мова багата на синоніми) закоренілих і невиправних корупціонерів, був змушений говорити про їхню «жертовну працю заради України». «Жертовні трудівники», як годиться, слухали його, кивали на знак згоди головами і теж аплодували. Вони чудово розуміли функціонера, який виголошує черговий «спіч» з, так би мовити, службової необхідності; сам функціонер чудово усвідомлював, перед ким він розпинається…Та рубанути «правду-матку», як це зробив на комсомольських зборах герой популярного на початку 90-х фільму «НП районного масштабу», не міг – всі учасники лицемірного дійства так само чудово знали правила гри, в основі  яких лежить ЇЇ Величність Брехня.

Цікаво в цьому контексті буває послухати виступи високопосадовців (та й рядових громадян) на злободенну нині тему боротьби з корупцією. Усі – за невтомну, повсякчасну і повсюдну боротьбу з цим злом, за його безжалісне викорінення. Усі – за те, щоб, нарешті, вдихнути на повні груди повітрям, не просякнутим корупційними міазмами…Складається враження, що якась капосна інопланетна цивілізація занесла нам, щирим, довірливим українцям цю заразу і зараз зловтішається з глибин всесвіту над нашими героїчними потугами в її подоланні. Гм…героїчними потугами? Та ні, шановні, тут радше спадає на думку хитруватий український дядько з дулею в кишені – мовляв, ти говори собі, я киватиму головою, підтакуватиму, а робитиму своє.

Тому й корупція ота як квітла весняним буйноквіттям, так і квітне. В обіймах з тією ж брехнею.

Ігор Дуда