Політик і підприємець розповів всю правду про благодійні проекти фонду, який він очолює.

— Минуло не так багато часу від презентації ваших проектів: благодійного фонду «Галичина—Волинь», спільного інвестиційного проекту Укрінбанку та ООН «Хабітат» на північних землях Тернопільщини, а прізвище Клименко вже добре знане у нашому регіоні… Чим завдячуєте такій впізнаваності? Харизма? Вдалий менеджмент? Чи просто наполегливість і працелюбство?

— Не хотілося б говорити про якусь популярність чи харизму. Є відоме англійське прислів’я, що в перекладі означає: «Хто багато говорить, той мало робить». У своєму житті я звик робити навпаки: менше говорити, але більше працювати. Нині відчуваю можливість сприяти поліпшенню життя людей — і не лише на Тернопільщині, а й в інших регіонах нашої країни. Я це роблю і буду робити. А балакунів у нас і так вистачає. Можна багато говорити про політику, але зроблені справи залишаться на майбутнє.

— У пресі багато пишуть про вашу діяльність. І все ж розкажіть, будь ласка, ще трохи про мету та роботу фонду «Галичина—Волинь».

— Річ у тім, що саме цей, північний регіон, Тернопільщини чомусь найбільше втратив у розвитку за останні роки. Тут припадає найменше інвестицій на душу населення. І все це — при чудовій екології та колосальному трудовому потенціалі. Мені важко з цим змиритися. А головна мета фонду — зробити вагомий внесок у розбудову України завдяки проектам, які поліпшать взаємодію великого бізнесу та місцевих громад.

— Які саме проекти вже почали втілюватися в життя?

— Ми намагаємося допомагати людям у багатьох аспектах їхнього життя. Розроблені і вже вдало діють освітні, культурні, соціально-економічні та соціальні програми. До прикладу, ми співпрацюємо з програмою розвитку малих територій ООН «Хабітат»()))))), втілюємо у життя стипендіальні програми, проводимо фестивалі, допомагаємо у розвитку територіальним та релігійним громадам.

— Програма розвитку малих територій ООН «Хабітат» є новою програмою на Тернопільщині. Чи вона якось перегукується із іншими програмами від ООН?

— Ні. Це зовсім нова програма на цих теренах. Вона спрямована на  розвиток малих міст, територій за напрямками: реформування ЖКГ, енергозбереження, благоустрій територій, водопостачання та каналізації, а також сільські дороги. Але, в першу чергу, — це програма створення робочих місць за рахунок розвитку малого та середнього бізнесу. Ця програма має особливий статус вже  працює в багатьох країнах  світу.

— В якомусь із названих напрямків вже поводиться робота?

— Почнемо з того, що нині вже проводяться роботи з ремонту та утеплення фасадів і даху двох п’ятиповерхових житлових будинків у Почаєві Кременецького району. Наслідком тримісячного навчання по програмі голів населених пунктів  та бізнесменів – маємо втілення у життя цього проекту. Також до першого вересня згідно з програмою ООН «Хабітат» маємо встановити близько 3000 одиниць вікон у сільських школах і дитячих садках Шумського, Лановецького, Кременецького Збаразького  та Під волочиського районів.  Ремонт, реконструкція та осучаснення котелень. І це тільки перший етап.

— Яким чином вдається налагодити співпрацю з місцевою владою, людьми?

— Усі дії фонду «Галичина—Волинь», та й мої особисто, спрямовані на діалог із громадою. Взагалі ж частиною роботи програми є проведення низки семінарів для держслужбовців і представників малого бізнесу з метою вивчення кола проблем територіальних центрів і навчання людей приймати безпосередню участь у цих програмах. Тож від того наскільки практично і прагматично сільські голови названих районів розпорядилися своїм часом минулі півроку, залежить те, який рівень віддачі від цих проектів. Усі заявки, що були направлені сьогодні опрацьовуються в міністерствах та відомствах і незабаром результати можна   побачити втіленні у життя.

— Яка ваша, особисто, роль в усіх згаданих процесах?

— Як і програма ООН «Хабітат», так і фонд «Галичина—Волинь» є неприбутковими організаціями. Укрінбанк є ініціатором і координатором  втілення ООН «Хабітат» на Тернопільщині та є їхнім співінвестором. Тому я можу у певних питаннях  що стосуються цієї програми, сприяти рішенням, які будуть на  користь тій чи іншій громаді.

— Програма ООН «Хабітат» є кредитною? Яким чином громади, яким нині, допустимо, поставили вікна, будуть розраховуватися за проведені роботи?

— Питання сформульовано не зовсім коректно, оскільки програма ООН «Хабітат» не є кредитною. Радше це соціальна програма із «правильним» наповненням її фінансовими джерелами.

Оскільки всі об’єкти, які заявлені до цієї програми  є на балансі держави, то кошти повертатимуться в місцеву казну за рахунок додаткових цільових субвенцій, які будуть спрямовані на  окремі райони Тернопільської  області. Також додаткові кошти можна буде отримати завдяки економії теплоенергії, яка, безперечно, буде значною після встановлення енергозберігаючих конструкцій. А щодо банківських кредитів, то наголошую, це не має жодного стосунку до цих програм, але все ж ми сьогодні готові до співпраці із малим бізнесом.

— Те, що ви змінюєте край, це незаперечний факт. А чи змінило ваш світогляд спілкування із Волинською глибинкою?

— Мене надзвичайно вразили природа Тернопільщини, чиста екологія та працьовиті люди. Гадаю, все це, разом узяте, при мудрому керівництві мало би привести до процвітання краю. Ми маємо що берегти для своїх дітей і внуків.

— Люди в селах живуть щоденними клопотами і турботами — виживають хто як може. До вашого фонду часто звертаються з проханнями у розв’язанні тих чи інших побутових проблем чи питань громади. А яке ваше бачення змін на краще у нашому краї?

— Відродження села, це, насамперед, відродження стратегічного бізнесу  – сільського господарства. Якщо це буде, то буде фінансова стабільність, податки надійдуть до сільських рад і внаслідок такої ефективної роботи органи місцевого самоврядування  зможуть вирішувати соціальні питання громади. Я бачу це як певну систему. І тільки через розбудову економіки можна відродити село.

Ще одним дуже важливим аспектом є те, що часто закупівельники не надто переймаються справедливістю ціни на той чи інший вирощений селянськими руками продукт. Наприклад, у цьому році ми зацікавилися почаївською полуницею, і розголос про те, що її скуповуватимуть на місцях, спричинив те, що ціни на ягоди стали вдвічі вищими, ніж у минулому році. Дуже важливо, щоб люди змогли  розуміти вартість своєї праці.

— А як гадаєте: що на рівні держави потрібно зробити, щоб сільське господарство «запрацювало» і почало приносити селянам прибутки?

— Я не фахівець у цій галузі, але з досвіду наших сусідів — у Польщі — можу сказати, що там існує плановість у сільському господарстві. До прикладу, там досить успішно вирощують цукрові буряки. Але сіють їх стільки, на скільки в них є замовлення від заводів. Оскільки тільки на об’єми замовлення встановлена фіксована ціна, вони знають, що решту піде за безцінь. У нас же в минулому році насадили стільки картоплі, що навесні готові були її віддати за безцінь. Пригадайте хоча би події з гречкою. Висновок: у сільському господарстві потрібна ефективна стала система.

— Північні райони Тернопільської області, зокрема Шумський та Кременецький, є золотим дном туризму — зеленого та історичного… Що, на вашу думку, потрібно тут зробити, аби туристична галузь була прибутковою?

Потрібно поліпшити систему обслуговування в самому Кременці чи Шумську, щоби туристи не проходили транзитом ці місця. Бо нині складається така ситуація, що значна частина туристичного потоку добрирається потягами до Львова, а потім автотранспортом  – до Почаєва на годину-дві — відповідно всі гроші від туризму залишаються не у нас. У вересні плануємо організувати  велику міжнародну туристичну конференцію, щоб показати наявний туристичний потенціал північної частини  Тернопільської області. А взагалі, мрію, що прийде час, коли на станцію в Кременець приїжджатимуть туристичні поїзди,  кременецькі туристичні фірми будуть обслуговувати цей потік туристів і прибутки залишатимуться на місці.

Дякую за інтерв’ю.

Розмову вів Олег Білий.