Протягом цього тижня у Тернополі перебував відомий російський історик-генеалог, військовий генеалог, фахівець із захисту права громадян на доступ до архівної інформації Віталій Сємьонов (авт. генеалогія – це багаторічний збір інформації про свою родину, її вивчення, осмислення, зберігання). До того, як зайнятися приватними дослідженнями родинного дерева, історик кілька років працював редактором програми «Жди меня», провів більше 100 пошуків, в тому числі пошуки зниклих дітей, які завершилися вдало.

Як свідчить дослідник, у Росії генеалогічні пошуки проводити дуже важко, бо всі архіви до цих пір закриті і росіянам, а тим більше іноземцям, доступ до них практично неможливо отримати, адже ця процедура контролюється державними органами. Влада країни робить все можливе, аби не дозволити людям взнати про злочини, скоєні нею в минулому. Також історик розповів, що зараз в Росії суворо заборонено збирати будь-які дані та створювати будь-які бази про військовослужбовців, які беруть чи брали участь у бойових діях на Сході України. Пан Віталій пише: «За російськими законами це робити заборонено, бо все йде під грифом топ-сікрет. Не можна навіть могили фотографувати і об’єднувати їх в базу – одразу ж прибіжить ФСБ».

Саме тому Віталій Сємьонов прибув у Тернопіль для ведення досліджень в обласному Державному архіві.

За словами пана Віталія, Тернопіль йому дуже сподобався: у своєму відеоблозі в «YouTube» історик показав міський вокзал, Драмтеатр, театральну площу, Катедральний собор, красу нашого ставу. Також зробив кілька фото окремих місць, які його зацікавили, та повеселили, як от знімок графіті «Путлера» на стіні одного з будинків по вулиці Острозького.

Відвідавши Микулинецьке кладовище, окрему увагу Віталій Сємьонов звернув на те, як в Україні віддають останню шану нашим героям, воїнам АТО. Перше, що спливає в уяві, при спробі порівняти те, як у сусідній державі ставляться до вшанування загиблих військовослужбовців, це жахливі кадри з кладовища у Ростові-на-Дону: десятки безіменних табличок та дата смерті – 2013 чи 2014 рік. Порівняння не потребує коментарів.

До речі, у Тернополі Віталій Сємьонов уже не перше, адже кілька років тому йому вже доводилось працювати в обласному Дежархіві. Місто йому сподобалося і в своєму відеоблозі генеалог розповідає, що міг би покинути Тернопіль уже на другий день свого перебування тут, проте вирішив роздивитися туристичні місця «столиці Західної України», яка йому так припала до душі, та залишився на довше.