Рік тому в публікації про військовий парад у Києві я написав таке:  “Складається враження, що творці статутів української армії не надто напружували фантазію, впроваджуючи  у вжиток нові форми звертань і привітань. Принаймні, «Бажаю здоров’я!», окрім того, що є калькою з російського «Здравия желаю!» і навряд чи притаманне українським військовим традиціям, ще й звучить доволі кострубато…”. Далекий від думки, що Президент України, лише протерши зранку очі, одразу ж сідає шукати на сайті “За Збручем” публікації під авторством такого собі Ігоря Дуди і мотає їх на вус – просто в даному випадку вийшло щось на зразок того, коли учням у класі дати розв’язати математичну задачу. Правильні рішення, в кінцевому підсумку, будуть схожими одне на одного. Очевидно, «Здравия желаю!» різало слух не лише мені, а й людям, більш наближеним до гаранта. І, ймовірно, вони підказали йому, що оте кострубате і гротескно-ностальгійне відлуння радянської минувшини доречно замінити на вітання, більш притаманне нашим українським військовим традиціям. Отож Президент доручив розробити законопроект, який передбачатиме заміну військового вітання в ЗСУ радянського зразка «Здрастуйте, товариші!» та «Бажаємо (бажаю) здоров’я!» на «Слава Україні!» та «Героям слава!». Юридично він ще має бути прийнятим посвіжілими після літніх вакацій, зовсім необов’язково проведених на українських теренах, депутатами Верховної Ради. Однак уже вчора на параді “Слава Україні!” пролунало з вуст міністра оборони Степана Полторака. Як для такого урочистого випадку, воно сприймається цілком природно. Але… чи буде воно єдиною, універсальною формою вітання в українській армії? Приміром, вишикує зранку холодного зимового дня прапорщик в казармі підрозділ заспаних солдат, і що – вітатиметься з ними “Слава Україні!”? Чи не буде це певним знеціненням  вітання? Можливо, варто відповідальним за цю справу напружити звивини й придумати якусь форму вітання для повсякденного армійського життя, яке не завжди заповнене парадами, урочистими маршами і оглядами? А ще, доводилося чути, у звертанні військовослужбовців один до одного планується зберегти знайоме “товаришу”. Можливо, звертання «пане», «панове» було б все-таки доречнішим з точки зору формування ставлення до військових як до еліти суспільства? Наразі ж звертання “пане” від міністра оборони Степана Полторака удостоївся лише Верховний головнокомандувач Петро Порошенко.

Щодо самого параду, то вкотре пересвідчився, наскільки потрібні такі заходи для виховання патріотичних почуттів і відчуття себе частиною єдиної,  об’єднаної спільною долею і бідою нації. Цій біді нам є що протиставити:  цікаво було побачити нові зразки зброї, а участь в параді військових з 18 країн-партнерів засвідчує, що ми в своїй борні не самотні. І, звичайно ж, “гвіздок” програми – чарівні дівчата-курсантки військового інституту, які чітко карбували крок на Хрещатику. Українкам личить усе – в тому числі й військова форма і зброя в руках…

Ігор Дуда