Україна – Косово – 3:0

Ореол деякої таємничості збірної Косово був дощенту розвіяний у попередньому матчі з Хорватією (0:6), отож будь-який результат, крім перемоги у поєдинку в Кракові, українські вболівальники не зрозуміли б. Її, зрештою, було здобуто, хоча зовсім легенького і розслабленого «spaceru w Krakowie» не вийшло.

Віддавна відомий образний вислів: «Пас – це мова футболу». Якщо виходити з нього, то футбольна мова гравців збірної України, особливо в першій половині, часто нагадувала нерозбірливе белькотіння п’яного – число похибок у передачах просто зашкалювало, що зводило нанівець позиційні атаки команди. Особливо грішили цим Коваленко і Зінченко (хоча в активі останнього все ж був гольовий пас на Кравця на 31 хвилині).  А тут ще й Коноплянка наче заповзявся доводити сумнівне реноме головного антигероя останніх матчів команди. Нинішній штатний резервіст «Шальке» у перспективних ситуаціях незмінно виявляв егоїзм і замість того, щоб віддати передачу на партнера, сам завдавав удару. Воно б і нічого, але цим ударам дуже бракувало сили і влучності. Під завісу тайму коментатор В. Вацко висловив задоволення з приводу того, що наша команда не пропустила гол «у роздягальню» – додаткове свідчення непевності її переваги.

Другий тайм видався динамічнішим і, відповідно, видовищнішим. Гра на зустрічних курсах дала змогу косоварам загрожувати воротам Пятова, і одразу ж з’ясувалося, що звичні проблеми захисної ланки збірної України нікуди не зникли. Прогалини на фланзі, відсутність взаємної підстраховки і все та ж сумнозвісна розконцентрованість ледь не стали причиною двох голів у наші ворота. На щастя, така «розвесела» забава цього разу закінчилася на нашу користь. В останню десятихвилинку зблиснули сольними номерами Ярмоленко (після вивіреного пасу Караваєва)  і Ротань (за сприяння того ж Ярмоленка). Причому Руслану захисники дали достатньо часу, щоб прийняти м’яч, вибрати кут-адресат, прицілитися і вдарити – зайве підтвердження рівня суперника,  який нам протистояв.

Тим часом команда Хорватії перемогла на виїзді фінів (1:0), а Ісландія наочно продемонструвала українцям, як треба зберігати перевагу в матчі з турками (2:0). Наразі наша команда посідає у групі 3 місце, поступаючись хорватам та ісландцям двома очками. Якщо пригадати нереалізований Коноплянкою пенальті у грі з Ісландією і розтринькану перевагу в поєдинку з Туреччиною, то відчуваєш деяку досаду і злість за наше споконвічне марнотратство. А головне – нема певності, що подібне не повториться. Нічого не вдієш – такі ми є…

У цьому році наша збірна ще зіграє 12 листопада у Одесі з Фінляндією.

Ігор Дуда