Я теж пів року тому, після кожного дзвінка з просьбою про допомогу ладна була вивернутись на виворіт, але допомогти. Тепер я стала черствіша і цинічніша.

Про це розповідає волонтерка Ірина Жигунова на своїй сторінці Вконтакті:

“Телефонує чоловік вагітної біженки і вимагає відвезти його дружину на авто в жіночу консультацію, щоб та стала на облік, бо її нудить – я запитую: « А якби не було війни і ви були б вдома, то як ти вирішував би дану проблему?» Так, це жорстоко, але коли я просила стати на облік на третьому місяці, як цього вимагає здоровий глузд і медицина, мені сказали, що їм видніше коли це робити.
Коли в неділю, в свято чи вночі в мене зі словами: « ти же должна» переселенці, які вже не перший місяць живуть в Тернополі вимагають житла, підгузків, дитячого харчування, тощо у відповідь отримують від мене запитання про те, чи знають вони що означає слово «волонтер».
Мене бісить, що деякі переселенки не знають елементарних правил гігієни, догляду за дітьми, їх виховання, ведення господарства, розподілення сімейного бюджету… Найгірше те, що відсоток таких людей приблизно однаковий усюди. І якби нам довелось бути біженцями, ми б про себе складали таке ж неприємне враження. Бо нормальні сім»ї інтегруються і асимілюються мирно-моментально і вони живуть собі тихо-спокійно, а про виродків взнає вся громада.
Мене нервує чиновник, який на просьбу вплинути на біженку, яка жебракує використовуючи новонароджену дитину відповідає: « Ну і що? Ти он теж з маленькою дитиною по вулиці ходиш.» А працівник міліції на просьбу зреагувати на це ж правопорушення починає клеїти відмазки починаючи від : « ти, що хочеш щоб ми дитину без матері залишили» і до: « ти, що! То ж біженка! Нащо нам скандал?!».
Нема сили дивитись на чиновника, який перемалювавшись з регіонала ходить у вічному бодуні з усіх сил намагаючись не помічати відвертої зневаги підлеглих. І усіх це влаштовує, бо цей безвольний п’янчужка безропотно виконує будь-які вказівки.
Я не розумію причин перетягування ковдри між волонтерами , гризні між громадськими активістами, якщо усі роблять спільну справу.
До сліз прикро розбирати одяг померлого в минулому столітті діда, який наші люди милостиво передали для дітей біженців. Консервації з пліснявою і ржавими покришками з тієї ж категорії.
Мене злить ця війна. Мене злить моє безсилля вплинути на хід цієї війни. Вона вивернула на наш загальний огляд всю гидотну нашого суспільства. Невміння об»єднатись заради спільної справи, засунути подалі власне «я» заради плідної роботи в команді, чвари, жадібність, холуйство, брехня,презирство і насмішки над пасіонаріями. Ця війна – наш шанс позбутися цієї гидоти, очиститись. Але чи зуміємо ми скористатися ним?”

Т. 097 38 49 602 ПриватБанк к\р 5168 7420 1562 2552 отримувач Жигунова Ірина. Фінансування благодійних проектів

Джерело: Тернопільська липа