Олексій Кайда з тріском програв свої другі вибори в Тернополі. Через два роки після нокаутуючих суперників 56%, він прийшов на фініш третім зі скромним 22%. Про причину падіння політика “За Збручем” розповідав ще минулого тижня.

Кайда розказав, кому "жужить"З прізвищем уродженця Бердянська, політичного львів’янина пов’язаний цілий етап у тернопільський політиці. Колись доброзичливці назвуть його свободівським, а недруги – псевдонаціоналістичним.

Більше 5 років тому, в 2009 році депутат Львівської обласної ради приїхав очолювати виборчий штаб ВО “Свобода” на дочасних виборах до Тернопільської обласної ради. Приїхав, щоб залишитися. Під націоналістичними гаслами самопроголошені спадкоємці Бандери здобули свою першу вагому перемогу. А чужий у Тернополі Кайда, пообіцявши Тягнибоку зав’язати з поганими звичками, всівся в крісло голови Тернопільської обласної ради. Наступних 5 років на Тернопільщині пройшли під знаком Кайди.

Крім підкреслено націоналістичної риторики, цей чоловік привніс в тернопільську політику прагматизм та нетерпимість. Прагматизм – у стосунках з публічними ворогами. Нетерпимість – навіть в колі однопартійців, де домінувала тільки одна думка.

Холодні часи режиму Януковича були піком популярності Кайди. На хвилі народного невдоволення різко пішли вгору рейтинги “Свободи”. Ця хвиля дозволила виграти місцеві вибори, посадити в крісло мера податківця Надала, створити однопартійну більшість в міськраді, а згодом – після парламентських виборів перебратися в крісло нардепа. За цей час його нетерпимість та бажання контролювати все (не виключено, що й потоки) розсварили Кайду з Надалом, розсварили з більшою частиною однопартійців. Натомість публічна конфронтація з режимом не заважала Кайді “ручкатися” та ділити бюджет з місцевими намісниками Януковича. У результаті однієї з таких інтриг йому вдалося протиснути у крісло голови обласної ради ще одного свого ставленика. Це породило ще одну хвилю невдоволення у місцевій “Свободі”.

Та об’єднала тернопільських тягнибоківців Революція Гідності. Об’єднала, щоби остаточно посварити при розподілі посад в післяреволюційний період, який для Кайди пройшов дуже плідно. Він знову став близьким до Тягнибока, впливав на багато призначень у Києві, майже одноособово розділив “владний” пиріг на Тернопільщині. Навіть почав відчувати себе тут господарем.

І так би тривало ще довго, якби не дочасні вибори. Здавалося, Кайда і тут перехитрив долю. Вчасно відчув, що “Свобода” майже непрохідна, і повернувся на округ. У закулісній боротьбі знову відтіснив Заставного. Розмістив бігборди, записав хвилюючі ролики. Але, вочевидь, забув, що суспільство змінилося. Народ втомився від політиків з подвійним дном. Люди хочуть нових чистих облич з новими чистими помислами.

А Кайда свою місію виконав. “Чємодан, вокзал,…” – ця вбивча для політика сентенція не дає спокою навіть найближчим побратимам. Особливо після прикрої поразки 26 жовтня…