Унікальну можливість ознайомитися з технікою художньої емалі мають можливість тернополяни. Виставку емалей Олексія Коваля «Емалі: Історія. Україна. Світ» відкрили нещодавно у Тернопільському художньому музеї. Така виставка проходить вперше за весь час діяльності музею.

Емаль відома ще з давніх часів, зокрема єгипетських і скіфських. На початку XX століття у цій техніці працювали наші землячки Олена Кульчицька та Ярослава Музика. Зараз у цій техніці працює небагато українських художників. Один із них й представив у Тернополі свій проект, мета якого краще ознайомити людей із технікою емалі.

– До емалі я прийшов вже у свідомому віці, – розповів Олексій Коваль, київський художник. – Займаюся нею із 2006 року. Тоді мандрував по Індії і привіз ідею індійських портретів. Довго думав, як їх гарно закінчити так, щоб було переконливо і цікаво. А потім одного дня у Болгарії прокинувся і вирішив – треба робити емаль. Я її трішки знаю і там є все: складність кольору, непередбачуваність. Я почав із цієї серії і не думав, що емаль мене так «затягне». Потім зрозумів, що треба робити українські портрети. Деякі з них представлені в експозиції. В експозиції є роботи різних серій і різних років. Є мала українська серія з автентичними старими фотографіями 1921 року, створив її у 2016-2017 року, це маленькі твори, робив їх у перерві між великими роботами, вони були для мене, як відпочинок. Є декілька офортів – мені свого часу дали гарну пораду: маєш мідні пластини і можеш з них друкувати офорти перед тим, як робити емалі. У результаті якщо емаль пішла у приватну колекцію, то у мене залишився офорт на згадку. Це також цікаво, бо урізноманітнює творчість. Виставка доповнена літературою на тему емалі, інформаційними плакатами та робочими інструментами емальєра. Хочу, щоб люди більше зрозуміли, що це за техніка і наскільки вона трудомістка і цікава. Техніка досить складна і дороговартісна, потребує багато праці, технологічний процес навіть для маленької картини займає декілька тижнів: зробити малюнок, протравити мідь, почистити, приготувати, випекти, ще раз почистити, випекти, наклеїти, зібрати, почистити, але цей процес приносить мені задоволення. Хоча, техніка – це не головне, головне – філософія твору, митці можуть і в інших техніках створювати дуже цікаві речі.

Більшість представлених на виставці робіт складаються із великої кількості маленьких мідних пластинок. На кожній із цих пластинок – частинка загального емалевого малюнку, який складається в одне панно. Щоб зробити одну картину розміром метр на метр необхідно приблизно три місяці щоденної праці. Тому минулого року Олексій Коваль зробив тільки п’ять великих картин. А має чимало різних ідей, яких вистачить мінімум на три роки.

– Мистецтво емалі нам більше відоме з ювелірної справи, – зазначила Ніна Бурневич, куратор виставки. – Є прикраси, каблучки, сережки з емаллю, а тут майстер монументально підійшов до створення емалевих панно, це ювелірна праця у великому розмірі. Щоб створити кожну з цих робіт йдуть місяці, майстер працює без вихідних, він фанат своє справи: коли задумав якусь роботу, то поки не доведе її до кінця не зупиняється, і не робить собі вихідних.

Після Тернополя проект Олексія Коваля помандрує до Івано-Франківська і Чернівців, Бейруту, Чікаго та Стамбулу, Одеси та Ужгорода. У нашому місті виставка діятиме до 25 лютого.

Ольга Трач

Фото автора