17 травня Верховна Рада України схвалила в остаточній редакції проект закону щодо трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині.

“За” проголосувало 255 народних обранців. Найбільше голосів на підтримку закону дали фракції БПП, Народного фронту та Самопомочі. Не підтримали трансплантацію дві фракції – ” Радикальної партії” та “Опозиційного блоку”.

Відтак з тернопільської діаспори у Верховній Раді лише ляшківець Чижмарь утримався. Голоси “за” віддали порошенківці Юрик, Барна, Побер, Люшняк, “фронтовик” Заставний, свободівець Головко і “самопомічевець” Пастух.

Прийняття закону полегшить страждання тисячам українців, які потребують пересадки органів, але не мають можливості оплатити дороговартісне лікування за кордоном. Скептики натомість стверджують, що закон може спровокувати появу чорного ринку людських органів. Хоча, як вважають його розробники,  у законі заборонена купівля-продаж органів.

Закон, за який народні депутати проголосували, дасть можливість розпочати пілотний проект з пересадки нирки, який апробують на базі діючих в Україні Центрів трансплантації: у Запоріжжі, Києві, Дніпрі, Харкові, Львові та Одесі.

Механізм описаний в законі детально. Тезово він виглядає так:

1. Закон вступить в дію з 1 січня 2019 року. До 1 жовтня буде створена Єдина державна інформаційна система трансплантації для збору, реєстрації, накопичення відповідної інформації, а також здійснення об’єктивного і неупередженого розподілу анатомічних матеріалів людини, визначення пари донор-реципієнт.

2. Кожна повнолітня і дієздатна людина має право письмово надати згоду або незгоду на вилучення анатомічних матеріалів з її тіла для трансплантації і/або виготовлення біоімплантів після визначення її стану як незворотна смерть.

3. Кожна особа має право подати письмову заяву про відкликання своєї письмової згоди або незгоди на посмертне донорство і має право надати нову письмову згоду або незгоду на посмертне донорство. Згода чи незгода вносяться до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації.

4. Якщо померла особа не висловила за життя своєї згоди або незгоди на посмертне донорство, то згода на вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації запитується у другого з подружжя або у одного з близьких родичів цієї особи (діти, батьки, рідні брати та сестри). У разі відсутності таких, трансплант-координатор запитує дозвіл у особи, яка зобов’язалася поховати померлого.

5. Трансплантація застосовується виключно у випадках неможливості збереження життя або відновлення здоров’я іншими методами лікування, що встановлює консиліум лікарів.

6. Вилучення анатомічних матеріалів у померлих забороняється у разі, якщо вони були дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування, особами, визнаними недієздатними. Крім того, трупними донорами не можуть виступати люди, особистість яких не була встановлена, ті, хто загинув в результаті Операції об’єднаних сил (ООС) і під час інших бойових дій, пов’язаних із захистом національної безпеки країни.

7. До переліку осіб, які не можуть бути живими донорами належать: ув’язнені, іноземці та особи без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, особи з важкими психічними розладами, пацієнти, які мають важкі захворювання (які можуть передатися реципієнту або зашкодити його здоров’ю), вагітні, а також ті, хто раніше вже надав орган або його частину на трансплантацію.

8. Надання донорських органів потенційним пацієнтам відбувається за медичними показниками і безоплатно.

9. На отримання органів буде встановлена черга, окрім випадків родинного та перехресного донорства.

10. Трансплантація здійснюватиметься на принципах добровільності, гуманності та анонімності і гарантує достойне ставлення до тіла людини у разі посмертного донорства.