За прикладом Дон Кіхота “Свобода” продовжує плодити віртуальних ворогів, з якими нібито бореться. Якщо літературному персонажу безсмертного Сервантеса боротьба з вітряками не приносила жодного зиску, то у наш час у проекту Тягнибока значно кращі справи, ніж у вихідця з провінції Ламанча.

Уся діяльність тернопільської “Свободи” побудована на таких віртуальних вітряках. Простою мовою – це називається працею на телевізор. Для цього навіть влаштували прямі трансляції з сесій облради. Іноді “запускають” в повітря  віртуальні літаки з добитого аеропорту. Іноді вдають вигляд, що воюють з Партією регіонів, але на відміну від ситуації з Ярославом Сухим, навіть не пробують критикувати призначеного Януковичем губернатора Цимбалюка. Мовляв, він тут ні при чому і  у всьому винен режим Януковича. Добре так не бачити скалку у власному оці, а критикувати слона, який тебе не почує.

Черговим таким офірним слоном тернопільські свободівці обрали нардепа Ярослава Джоджика. Вони відкрили для Тернополя раніше незвідану Америку. Виявили, що Джоджик – олігарх. Найсмішніше, що жителі міста про це знають, як мінімум, добрих 8 років. Але ж треба з кимось боротися. Бо інакше доведеться розповідати про себе самих. А розповідати немає що…

Справжні літаки до Тернополя не літають…

Андрій Мальований для За Збручем