«Шахтар» – «Динамо» – 2:0

Англійська приказка безапеляційно стверджує, що цього зробити неможливо. Між тим, з приходом на тренерський місток  “Динамо” О.Хацкевича багато оглядачів очікували змін в тактичному малюнку гри команди. Зокрема, наголошувалося на тому, що “Динамо” під орудою нового коуча менше приділятиме уваги контролю м’яча задля самого контролю, а більший наголос робитиме на швидкому розвитку атаки, її розмашистості  і, відповідно,  стрімкій доставці м’яча з тилів у передню лінію. Якщо коротко, із ребровської іспанської манери команда мала перелаштуватися на стиль дортмундської “Боруссії”.

Такі, принаймні, були добрі наміри і сподівання великої армії вболівальників столичного клубу. Однак перебіг матчу показав, що між отими намірами і їхнім втіленням – величенька дистанція. Тривалі його проміжки здавалося, що біля бровки й далі перебуває С.Ребров із тижневим заростом на обличчі, а не ідеально виголений О.Хацкевич у білосніжній сорочці – гра киян сумно нагадувала далеко не кращі епізоди протистояння з “Шахтарем” минулих сезонів. Гірники ж звично взялися за свої стрімкі атакувальні акції й майже одразу намацали “слабку ланку” на правому фланзі захисту суперників. Перший раз обороні “Динамо” це зійшло з рук – Тайсон, опинившись у зручній позиції, пробив відверто слабко. Однак уже наступний випад за участю Марлоса та Ісмаїлі закінчився разючим прострілом останнього вздовж воріт (за мінімальної спроби завадити з боку Ярмоленка) на Ферейру, якому залишилося лише замкнути дальній кут. Швидкий і абсолютно логічний гол дав змогу підопічним П.Фонсеки “осідлати” свою звичну гру, в якій   суперник  начебто і мав ігрову перевагу, однак реальної користі від цього отримати не міг. Удар головою Мбокані з відскоком м’яча від газону на 13 хвилині та постріл Гармаша із зручної позиції на 30-й   – практично все, на що спромоглися динамівці у першому таймі. Характерний епізод: Сидорчук, отримавши м’яч на підступах до карного майданчика суперника, покрутився з ним на місці й, не знаходячи адресата попереду, віддав назад у лінію захисту. От тобі й стиль “Боруссії”…

Початок другого тайму змусив згадати ще одну прикру рису захисту “Динамо”: здатність регулярно повторювати одні й ті ж помилки. Простріл Ісмаїлі на Ферейру на 56 хвилині був майже точною копією результативної двоходівки у першому таймі. Цього разу на дальній стійці відверто “проспав” Антунеш. Другий пропущений гол, як здалося,  остаточно деморалізував “Динамо” і натомість додав дурної енергії їхнім неадекватним фанам, які заходилися закидати поле петардами. У ролі миротворця довелося виступити Ярмоленку, і це, мабуть, найбільше, чим запам’ятався капітан “Динамо” у звітному матчі. Під стать йому була і вся команда, перспективи якої, попри зміну тренера, видаються вельми непевними. Якась видимість фінального штурму – це все, на що спромоглися динамівці. Величезна кількість браку в передачах і, як наслідок, відсутність більш-менш зрозумілої ігрової ідеї перекреслили наміри О.Хацкевича здобути перший трофей і змінити гнітючу тенденцію протистояння з “Шахтарем” останніх років. Нібито новий запропонований ним зміст гри “Динамо” виявився значно менш ефективним, ніж нова форма гірників із додаванням синіх відтінків і номерів у вигляді палаючих жарин. Хоча справа, напевно, саме у більш переконливому змісті гри команди Фонсеки.

 Ігор Дуда