В Україні немає культури сприйняття стриптизу як одного з видів мистецтва. Тернопіль не є винятком.

Втім у мешканців нашого міста є потенціал, переконана танцівниця стриптизу Багіра. Дівчина у стриптизі уже вісім років. За її словами, в останні роки поняття стриптизу надто викривилось, а через масові відкриття стрип-барів, які є своєрідною кузнею швидких грошей, та низькі вимоги до танцівниць в українців сформувався стереотип, який ототожнює стриптизерку з повією. Тернопіль в індустрії стрипденсу вважається новачком, тому  якщо зараз тернополянам подати правильне тлумачення цього виду мистецтва у них є реальні шанси стати винятком із правил, переконана танцівниця.

У Тернопіль Багіра приїхала на запрошення стрип-клубу «Texas». Впродовж двох днів відома київська танцівниця та хореограф власної школи стрипу радувала тернополян феєричними шоу. Пропри тісний графік дівчина знайшла можливість поспілкуватися з журналістами газети «Номер один».

–  Багіро, наскільки український глядач готовий до перегляду стрип-шоу?

– «Texas» – це восьмий клуб в Україні, який я відкриваю. Можу сміливо заявити, що зараз у нас зовсім інше поняття про мистецтво стрипу, ніж було колись. Його суть полягає у танці гарної дівчини, яка показує красу свого тіла та виконує певну роль. У кожної танцівниці є свій сюжет. Вона створює собі образ, перевтілюється у видуманий персонаж і не зраджує йому. Образ диктує їй модель поведінки. У стриптизі головне не оголення, а ідеальність рухів. Це те ж саме, що й театр чи цирк. Людина приходить подивитися на шоу, в основі якого акробатичні рухи, які виконувати зовсім не легко. Коли дівчина танцює та підходить до столика глядачів, вони мають можливість захоплюватись нею. Протягом кількох хвилин артистка володіє увагою та емоціями всього залу, адже їй підвладне особливе мистецтво.

– Чи є в Україні клуби, в яких сформоване правильне сприйняття стриптизу?

– Якщо у стрипі немає правил, він довго не живе. В Україні мало клубів такого типу, які зуміли завоювати собі авторитет. Як правило, вони зосереджені у столиці. Правильна культура сприйняття стрипу сформована  у мережі закладів «Носоріг». Там дівчата працюють за правилами. Танцівниці повинні знати собі ціну, достойно поводитись та відчувати відповідальність за свою роботу. Жінки зіпсували чоловіків, а не чоловіки жінок. Дівчина своєю поведінкою виховує публіку. Під час виступу дівчата розкривають себе, позбуваються комплексів. Втім особисто мені не подобається, коли вони дозволяють собі більше, ніж цього вимагає танець. Після цього чоловіки перестають їх поважати. Жінка повинна бути для чоловіка музою. Колись представниць слабкої статі обожнювали. На початку 90-х, коли чоловіки  приходили на стриптиз, вони відкривали кейс із грошима і молились на дівчат. Зараз зустріти таке практично не можливо.

– У тернопільської публіки ставлення до стрипу також викривлене?

– Наскільки я розумію, «Texas» – це перший у Тернополі  стриптиз-клуб такого рівня. Він  відкрито заявив про себе. Люди до цього не звикли. На Заході багато віруючих людей. Вони не знають, як поводитись у такому закладі. Глядачі заходять у зал і з осудом спостерігають за дівчатами. Хотілось би змінити це. Потрібно, щоб клуб позиціонував себе як місце для перегляду яскравої шоу-програми. Слід дати зрозуміти відвідувачам, що дівчата, які тут працюють, не повії. Більшість закладів, які я відкривала, організовані нашвидкуруч. Цей клуб підготовлений до роботи. Якщо в інших клубах дирекція дбає тільки про те, щоб дівчата виступили, а вони не мають ані приміщення, щоб переодягтися, ані кімнати, де б заночувати, то дирекція «Texas» піклується про комфорт своїх танцівниць. Стриптиз будується на стадному рефлексів. Якщо б попросити дівчину з вулиці роздягнутись, вона цього б не зробила, але коли їх багато, то побороти комплекс значно легше. Якщо танцівниця роздягнеться раз і переступить бар’єр, вона позбудеться комплексів і зможе робити це й надалі. У стрип-клуби, як правило, приходять чоловіки, які бачать дівчат один єдиний раз. Більшість з них просто хочуть поговорити, тому танцівниця повинна бути ще й тонким психологом. Для деяких чоловіків – це як у церкву сходити. Вони розповідають дівчатам про свої проблеми. Когось дружина залишила, когось зрадив друг, в іншого проблеми на роботі. Чоловіки приходять з надією, що їх тут зрозуміють. Через дівчат проходить велика кількість людей. З часом вони стають настільки психологічно підкованими, що зовні можуть визначити, до кого варто підходити, до кого – ні.

– Ти готуєш до участі в чемпіонатах України майбутніх переможців. Як вважаєш, чи достатньо сильна сьогодні у стрипі конкуренція?

– На даний момент в Україні конкуренції практично немає. Сильні танцівниці зустрічалися десь до 2006 року. Це пов’язано з тим, що в Україні відкрилося багато стрип-клубів. Туди почали брати дівчат з вулиці, в яких немає ані таланту, ані досвіду. Колись заклади собі не дозволяли такого. Вони запрошували тільки професійних танцівниць, тому кожен був зацікавлений у тому, щоб творчо рости. Я з 16 років у стрипі. В клубах жила та розвивалася. З досвіду знаю, що колись новеньких танцівниць готували до першого виходу як мінімум два тижні. Керівництво розуміло, що дівчина приносить закладу гроші, тому вона завжди повинна бути на висоті. Мені більше до вподоби закордонні стрипи. Там дуже суворі правила для відвідувачів. Дівчат заборонено торкатися руками, чи ти депутат, чи простий працівник. У нас такого нема. Українські чоловіки власники. Вони звикли вважати, що усе належить їм. Зараз чемпіонати зі стриптизу відбуваються у кожному місті. На конкурсі дівчина не може дозволити собі вийти не підготовленою і полізти на шест, як мавпочка. Вона показує театралізоване дійство і суміщає його з акробатичними рухами. У стрипі деталей немає. Кожен рух, погляд, подих відбувається під прискіпливим поглядом журі.

– Наскільки у стрипі важливий костюм?

– Костюм та музика відграють одну з найважливіших ролей. Інколи навіть сам танець не такий важливий, як образ та одяг. Якщо дівчина під час програми виходить у сукні з пір’ям, вона може перетворити його на центральний елемент шоу. Останнім часом костюми стали дуже дорогими. Втім і придбати їх стає дедалі важче. Скажімо, в Києві є тільки два салони, в яких можна придбати відповідний одяг.  Костюми краще шити на замовлення, аніж купляти. Знайти одяг необхідного розміру важко, а якщо його потрібно переробити, то краще пошити новий. Скажімо, така непримітна деталь гардеробу, як міні-спідниця коштує в  салоні близько 800-1000 грн.

– Мабуть, як і більшість дівчат, кар’єру в стрипі ти розпочинала з бальних танців?

– Я росла екстремальною дитиною. Якщо я чогось захотіла, то все інше для мене було неважливим. Як кажуть, бачу ціль – не бачу перешкод. У мене був сусід. Він відомий хореограф з нетрадиційною орієнтацією. Я завжди жартувала над нам, та якось він запросив мене до себе на роботу. Коли я побачила, з якою легкість він заскакує на чотириметровий шест і як він  ходить ногами по стелі, вирішила, що буду займатися стрипом. До цього часу я не займалася ані танцями, ані гімнастикою. Просто я знайшла у стрипі мистецтво і почала його в собі розвивати.

– Виходить, прийти у стрип ніколи не пізно?..

– Звісно. Людина може займатися, чим завгодно, головне – захотіти цього. Навіть якщо дівчина «дерев’яна», вона все одно може навчитися танцювати. У мене в групі був стриптизер, на якому всі, як на танцівнику, поставили хрест. Він був непластичний, тому в нас не було іншого варіанту, як придумати йому образ робота. Згодом, звідки не візьмись, з’явилася пластика. Зараз він виїхав у Токіо і заробляє великі гроші. Звичайно, починати було важко. Усі новачки спершу ходять з гематомами, але з часом тіло звикає. Дуже шкодить розвитку те, що дівчина не виходить на сцену раз у вечір, аби станцювати у своє задоволення, а має у програмі 15-16 виходів. Тоді тіло виробляє зручні для себе рухи. Якщо у танці з’являється новий елемент, його стане дуже важко ввести у постановку. Серед моїх клієнтів є багато відомих та впливових людей, які займаються стрипом виключно для себе: аби удосконалити фігуру, виробити пластику, адже у стрипі ти працюєш над свої тілом, як йог, пише газета Номер Один