Майданчик довкола унікального трьохстороннього годинника, що на бульварі Тараса Шевченка, викладають бруківкою. Роботи тривають уже кілька днів. Робітники, які займаються цією справою, розповідають, що отримують різні зауваження від тернополян з приводу того, що має бути біля годинника. Одні вважають, що там мав залишитись газон, а інші – що має бути бруківка. Вибір на користь бруківки, як повідомили в управлінні житлово-комунального господарства, благоустрою та екології, зробили самі жителі міста.

– Коли встановлювали годинник, планувалося,  що він буде оточений газоном, – розповідає Олег Соколовський, заступник начальника, завідувач відділу екології та благоустрою міського управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології. – Однак до нас неодноразово зверталися тернополяни, які показували старі світлини та запевняли, що територія довкола годинника має бути вимощена бруківкою. Особливо часто телефонували старші люди, корінні тернополяни, які наполягали на тому, що у цьому місці має бути кам’яне мощення. Тому було прийняте колегіальне рішення облаштувати майданчик довкола годинника бруківкою. Зауважу, що для мощення ми використали саме старовинну бруківку, яка була зібрана із вулиць Тернополя, де напередодні здійснювався капремонт. Місцина біля годинника буде своєрідним історичним символом нашого міста, тут буде збережено неповторний дух старовини завдяки раритетній бруківці.

Газон у такому місці, як зазначають в управлінні ЖКГ, був би не практичним. Адже тернополяни та гості міста, прагнучи зробити вдалу фотографію, заходили б у межі зеленої зони, тому зберегти насадження у належному стані було б неможливо. Один із дослідників історії Тернополя – Тарас Циклиняк – розповів, що старовинний годинник, який прикрашав центральну алею міста в кінці XIХ – на початку ХХ століття, був обрамлений клумбою, а з часом – бруківкою.

– Влітку 1896 року “Товариство прикрашування міста”, створене  два роки перед тим, придбало вуличний годинник і встановило його на високому залізному стовпі на перехресті вулиць Міцкевича і 3-го Мая, – наводить дані із книги Ігоря Дуди Тарас Циклиняк. – Він уцілів у Першу світову війну, але Друга світова, панування “визволителів” і післявоєнна відбудова змінили все до невпізнанності. 9 жовтня 1943 року під годинником у сквері на вулиці Міцкевича патрульний АК застрелив члена ОУН Ярослава Луцишина. Акція була добре продуманою. А вибух петарди відвернув увагу натовпу, який слухав новини з гучномовця. Ці скупі дані про старовинний годинник доповнюються лише тим, що біля годинника тернополяни полюбляли призначати зустрічі та побачення. Про час знищення годинника, на жаль, відомо дуже мало. Можу лише здогадуватися, що годинник постраждав під час боїв за місто в 1944 році. Як наслідок, уже після війни, його не стали відновлювати. Можливо, це було повязано із розширенням скверу, адже до війни він був вужчим. Центральна алея тягнулася приблизно навпроти сучасного входу в ЦУМ.

Нагадаємо, що унікальний годинник відновив за старовинними кресленнями влітку цього року львівський майстер-годинникар Олексій Бурнаєв. А у вересні відбулося його урочисте відкриття. Тернопільський годинник – другий у світі трьохсторонній. Перший подібний витвір, який був споруджений наприкінці XIX століття, розташований у французькому місті Ам’єн. І наш годинник французи занесли у перелік «Спадщини світового годинникарства».

Ольга Трач

Фото автора та управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології міськради