У тернопільському храмі Мельпомени неспокійно. Ситуацію пересічному тернополянину у двох словах не поясниш. Крісло директора похитнулося під Ігорем Сачком, який з 2008 року обіймає дану посаду. Ще відтоді окремі представники акторського колективу не можуть змиритися із даним призначенням, вважаючи його нелегітимним. Ігор Павлович, навпаки, вважає, що посаду зайняв цілком законним шляхом, і закликає свій колектив не витрачати час на амбіції, а посилено готуватися до новорічних вистав, – пише Погляд.

– В театрі нічого не сталося, я ніколи не ототожнював свою роботу з роботою театру. – пояснює Ігор Сачко, – Я служив і служу театру з 1980 року на посаді актора. А вчора (19 грудня – ред.) прийшла група людей, депутатів, працівників апарату облради і вручили мені розпорядження про те, що в односторонньому порядку зі мною розірвано контракт. Причиною цьому стало рішення міського окружного суду про те, що рішення сесії, яке призначило мене на посаду, скасоване і це дало підстави скасувати контракт. Я вже пояснював, що виграв в львівському апеляційному суді, тернопільському міськрайонному суді, апеляційному суді і верховному суді України… Але ця група людей переконала голову облради, що рішення, якими мене призначили, являються не чинними. Тому я вимушений був як законопослушний громадянин підкоритися цим розпорядженням.

Натомість режисери театру Олег Мосійчук та В’ячеслав Жила переконують, що актори одразу були проти призначення Ігоря Павловича директором. Навіть посади такої до цього у театрі не було, переконують вони (заклад очолював художній керівник театру, а не директор).

– Коли починається інтерв’ю колишнього директора, він всюди вказує, що він випускник київського театрального інституту. Він не єдиний випускник цього вузу, тут є випускники багатьох вищих навчальних закладів. Є люди, які по два рази закінчили київський театральний інститут, різні його факультети. Тому це питання не варто було виділяти. Він визначив себе як лідер театру, один з топ-менеджерів театру. Хто визначив його лідером? Він сам? На останні збори, на які запрошений був колектив театру, з’явилося лише п’ятеро акторів. Тому питання – чи він лідер? Решта акторів збори проігнорувало і на це є дуже багато причин, -каже В’ячеслав Жила.

Натомість Ігор Павлович переконує, що зайняв посаду не для того, щоб догоджати колективові,а щоб працювати. За його словами, за часи його директорства, справи у театрі налагодилися, він дає досить високі прибутки. Режисери ж спростовують дане твердження, мовляв, успіх театру – не Сачкова заслуга. Останній ж не відкидає того, що актори працюють чудово, саме том у й не намагається їх втягнути у конфлікт.

– Дехто хоче роз’єднати театр. Я не хотів залучати ні прихильників, ні опонентів до дій, які можуть вплинути на їх кар’єру. Тому взяв нерви в кулак, і вирішувати самотужки, щоб не нашкодити нікому, по-чоловічому. Облрада минулого скликання і діюча зараз – багато допомагали, я не ділив раду на кольори. Я ні разу не сварився з керівництвом облради чи адміністрації, може й був неугодним, бо багато вимагав для свого закладу і колективу. Зараз модно казати: «так», «єсть», «слухаю» і підкорятися наказам, а не вимагати, тому і не дивно, що комусь я не підходжу, – пояснює він власну позицію.

Додає, що акторам немає на що нарікати, адже отримують непогані зарплатні: від п’яти до восьми тисяч гривень і премії. Режисери ж закидають у відповідь доходи Ігоря Сачка, про які він не згадав у власному інтерв’ю. І дорікають, що таки не зробив він нічого для театру останніми роками.

– Задача директора полягає у тому, щоб і режисерів також переконувати працювати, замість того, щоб бігати по облраді, і не говорити за чаркою про те, як має працювати театр, – парирує Ігор Сачко. – Черговий раз зі мною хочуть розправитися. Якщо це почерк цієї влади – то в неї немає майбутнього.

Олег Мосійчук також не оминув діяльність влади, однак – попередньої, тої, що призначала Сачка директором:

– З перших секунд його призначення, оце рейдерство, якого призначили пан Миколенко і його заступники, депутати попереднього скликання, колектив не прийняв його. І Ігор Павлович усвідомлював це, розумів, що в цьому театрі працюватиме – якби мав мораль, совість, якби підкорявся законам, про які зараз говорить – він би не пішов на цю посаду . Посидівши з депутатом Деревляним, паном Миколенком, він приносить і вішає заяву: «Я, Сачко приступаю до посади директора. Підпис: Сачко». І так ми працювали ці роки. Влада дала йому індульгенцію на скоєння злочинів. Якщо сповідує влада закон – буде сповідувати народ. Він прекрасно розумів, що та сесія, яка призначала його, була нелегітимною. Я був присутній на цій сесії, і бачив, що було в залі тридцять п’ять депутатів, а на табло – п’ятдесят два голоси. Він це знав.

Ігор Сачко, який зараз перебуває на лікарняному, констатує:

– Віддам їм належне – вони талановито все сфабрикували і на даному етапі перемогли. Але чи виграє від цього театр – не знаю. Є категорія людей, з якими не можливо порозумітися. Тут зібралися люди, які вже працювали, керували не в одному театрі – зокрема, Мосійчук, – ситуація одна й та сама. Жилу постійно муляло, бо мав прагнення стати керівником. Я не прийшов на посаду з посади директора ЖЕК чи продавця ялинкових іграшок. Я не бив їх ні зарплатою, ні премією. Це остання справа, негідна, принижувати людей можливістю «цикнути» обрізати зарплату, крикнути… Я намагався бути ґречним, не принижував, жодного разу публічно не образив, не ганяв режисерів перед підлеглими, – переконує він.

Режисери ж наполягають, що Ігор Сачко безцеремонно втручався у творчу роботу театру і таки принижував акторів.

– Борис Репка отримує догану – ні за що. Судове рішення виноситься, що це незаконна догана. Сачко вивішує оголошення – «У зв’язку з Різдвяними святами відміняю цю догану». Оце його принцип роботи, – розповідає Олег Мосійчук. – Це чотири роки хвилювало колектив.

Режисери розповідають, що у них обох є чимало пропозицій очолити інші українські театри, Олегові Мосійчуку навіть запропонували квартиру у центрі Чернівець, лише б він приїхав до них працювати. А Ігоря Сачка чомусь не запрошують нікуди на роботу, тому він так тримається за своє крісло у театрі, пояснюють вони.

І поки режисери театру переконують, що достойників на посаду директора є сьогодні чимало, сам Ігор Сачко – запевняє: гідних постатей не бачить. Нагадаємо, що зараз Ігор Сачко перебуває на лікарняному, виконуючим обов’язків директора театру призначений Борис Репка.

Відео Бориса Машлянки, Про все