«Шахтар» – «Реал» – 3:4

Описувати матч, що відбувся за якихось сотню з гаком кілометрів від Тернополя, та ще й після не раз прочитаних невеселих, наче репортажі з бурякових ланів, звітів про ігри тернопільських команд у нашій першій лізі – завдання не надміру почесне. Сказати б, навіть невдячне.  Тут легко ступити на слизьку стежку «поклоніння перед усім іноземним». А там, дивись, дочекаєшся від якоїсь вельми «національно свідомої особи» звинувачення в тому, що «не треба обливати усе наше» і таке інше. Отож давайте коротко, тезисно, визначимося з основними положеннями. Чи мав право «Шахтар», за сумою всіх футбольних компонентів, претендувати на перемогу над «Реалом» у Львові? Як на мене – ні. Розмашисті, синхронні дії футболістів з Мадрида, які виконувалися, як іноді здавалося,  з якоюсь кокетливою недбалістю досвідчених майстрів, часто ставили гравців «Шахтаря» у ігрову безвихідь. «У нас було багато простору на полі», – це дипломатичне зауваження коуча «Реала» Р. Бенітеса можна трактувати і як констатацію того, що «Шахтар» не зміг позбавити їх цього простору. А дай розбігтися тому ж Бейлу – і отримаєш те, що отримали гравці «Шахтаря» на 18-й і 70-й хвилинах, коли блискавичні флангові випади валлійця завершилися влучними ударами Роналду. Ці два епізоди почали і завершили голеву серію «галактікос». Між ними протягом якихось хвилин другого тайму вмістилися ще два влучні голи від гравців, котрі роблять це дуже рідко – Модріча і Карбахаля. І знову все робилося легко і невимушено, із випередженням суперника на частку секунди. Сумнівно, що за таких умов відчутно допомогла б присутність дискваліфікованих Срни і Кучера.

Зрештою, «Шахтареві» все ж вдалося зберегти лице і протягом 10 хвилин  розгромний рахунок перетворити на мінімальний. Сталося це через вдалі заміни чи поблажливість «Реала» – сказати важко. Хоча суто візуально, Тайсон загострив гру команди і надав їй виразнішої атакуючої спрямованості. Можливо, завдяки йому «прорізався» голос у головного бомбардира УПЛ Тейшейри, який відзначився двічі. Ще один гол на рахунку Дентіньо. Р. Бенітес не те щоб запанікував, але звівся з місця й почав щось жваво сигналізувати жестами своїм гравцям. Втім, їм і самим вистачило вміння спокійно зберегти виграшний результат.

Чи спромігся хтось із оборонців «Шахтаря» у вирішальні моменти наздогнати «реактивного» Г.Бейла або ж протистояти феноменальному К.Роналду? – Ні.

Чи було тривалі відтинки гри помітно, що «галактікос» гралися з гірниками як кіт з мишею? – Так.

Чи міг бути інакшим підсумок гри між представником чемпіонату, рівень якого (як усі визнають), за останній рік значно знизився, і провідної світової ліги із стабільними умовами і щорічними «галактичними» доходами (хоча можна погодитися і з тим, що гроші у футбол не грають)? – Дуже малоймовірно.

Ось вам і причини результату гри у Львові. Вона була далеко не найгіршою у виконанні підопічних М.Луческу. Швидше можна таке сказати про виїзний поєдинок із «Мальме». І тепер питання потрапляння навіть у Лігу Європи не є однозначно вирішеним – попереду гра з «ПСЖ» у Парижі і сподівання, що той же «Реал» не поставиться вже зовсім «халявно» до поєдинку з «Мальме».

Ігор Дуда