Старти і фініші, блискучі перемоги і прикрі розчарування 31-ї літньої Олімпіади у Ріо-де-Жанейро залишилися у минулому. Приспів час підбивати підсумки. Яким видалося відрядження до Бразилії для української команди? Насамперед звернемося до порівняння цифр, з якими, як і з фактами, важко сперечатися:

Як бачимо, навіть у порівнянні з Олімпіадою 2000 року в Сіднеї, яка досі була найменш врожайною на медалі для нашого спорту, нинішні здобутки української команди помітно скромніші. І в даному випадку це не та скромність, яка прикрашає. Між тим, перед Олімпіадою агентство Gracenote обнародувало прогноз неофіційного медального рейтингу. Україні в ньому відводилося 16 місце з 23 медалями. Великодушний Gracenote пророкував нашій команді 6 золотих, 4 срібних і 13 бронзових нагород. За даними аналітиків Gracenote, «золото» мали здобути Ольга Харлан і жіноча збірна у фехтуванні на шаблях, гімнаст Олег Верняєв, Олена Костевич (стрільба), Юлія Ткач (вільна боротьба) і Жан Беленюк (греко-римська боротьба).  Наскільки справдилися ці прогнози, можна нині судити, маючи перед очима результати.  Загалом, повідомлення про виступи українських олімпійців у Ріо не надто тішили. Яка, скажіть, може бути втіха, якщо щодня читаєш у стрічках новин отаке:

Плавання. На 200-метрівці брасом Оселедець був далеким від виходу у півфінал

Стрільба. Костевич у фіналі зі стрільби з пістолета з 25-ти метрів не буде

Стрільба з лука. Січенікова на стадії 1/16 фіналу поступилася кореянці

Фехтування. Нікішин у впертому поєдинку поступився в 1/8 фіналу швейцарцю

Стрільба з лука (жінки). Павлова вибула в 1/16 фіналу

Дзюдо. Українець Ньябалі вибув вже на стадії 1/16 фіналу

Стрільба. Омельчука у фіналі зі стрільби з пістолета з 50-ти метрів не буде

Фехтування. У турнірі рапіристок Лелейко поступилася у першому ж поєдинку

Бокс. Буценко зазнав поразки у першому ж поєдинку

В чому причини, скажімо так, не блискучого загальнокомандного виступу збірної України в Ріо? Одна з них лежить на поверхні. «Україна могла б отримати ще близько десятка медалей на Олімпіаді у Ріо за рахунок тих українських спортсменів, які на даний момент представляють інші країни» – таку думку висловив відомий  спортивний журналіст Валентин Щербачов.

Як приклад, він навів Азербайджан, де, за його словами, кращі умови для підготовки з різних видів спорту, особливо з боротьби. «І наші борці їдуть туди охоче, бо і зарплатня вища, і система підготовки, тренування, харчування, побут краще налагоджені», – додав В. Щербачов. Цей процес, як мовиться, пішов і може набути загрозливих масштабів.  «До 30 відсотків наших провідних спортсменів після Ігор у Ріо захочуть покинути Україну і зроблять це. Бо якраз з’явиться час між олімпійськими циклами на оформлення таких переходів. І це буде важкий удар для нашого спорту», – прокоментував ситуацію заслужений тренер України Володимир Кіба. Срібний призер Олімпіади, борець греко-римського стилю Жан Беленюк висловився з цього приводу стисло і образно. «Пора вже нашим чиновникам замислитися! Самими лише вигуками «Слава Україні!» та співом гімну за кожної нагоди результату не буде. А то зараз, щоб вважатися «патріотом», вистачає лише кричати ці два слова. А що зроблено для цієї «слави»?», – написав він у Facebook.

З цим можна погодитися, хоча, звичайно, не варто пояснювати дефіцит олімпійських  медалей лише краще намащеним шматком хліба деінде, але не у нас. У Ріо вистачало і суто спортивних драматичних моментів. Комусь, як от жіночій четвірці в академічному веслуванні, Андрію Говорову в плаванні чи Миколі Мільчеву в стрільбі просто не поталанило дістатися п’єдесталу; іншим – уже згаданому Жану Беленюку, дівчатам-синхроністкам, – руку «дружньої допомоги» простягнули арбітри. Більшого, загалом, очікувалося від наших борців, боксерів, важкоатлетів, можливо, дівчат-легкоатлеток (хоча тренер Ольги Земляк, яка посіла 7 місце в бігу на 400 метрів, заявив, що він втішає себе тим, що Ольгу можна вважати «олімпійською чемпіонкою серед білих бігунів»).

Ріо-2016 увійде в історію й кількома драматичними подіями за межами спортивних арен. Тренер збірної Німеччини з веслувального слалому Штефан Хенце, який загинув у автокатастрофі в Ріо-де-Жанейро, став донором органів для чотирьох людей. Серце, печінка і обидві нирки гера Хенце були пересаджені іншим людям, що врятувало їм життя. А польський дискобол Петр Малаховскі, котрий завоював олімпійське «срібло» і справив спершу не дуже приємне враження диким криком після однієї зі спроб і типовою «бандитською» зовнішністю, виставив свою медаль на благодійний аукціон, щоб допомогти врятувати життя хлопчика, хворого на злоякісну пухлину ока. І хто скаже після цього, що слова «О спорт! Ти – благородство!» з «Оди спорту» П’єра де Кубертена – лише порожній звук…

Ігор Дуда