Ну ось, знову чийсь бадьорий голос повідомляє, що зекономив до двох відсотків на без- лімітах. Інший з героїчним  пафосом повідомляє всіх, що «це його дім і його пиво».  А за мить дебелий дядько пропонує навчити іноземців бенкетувати за допомогою «Мезиму». А ще за мить лагідний жіночий голос запевняє, що кашель зупинити вам допоможе «Назолван». Набридло але що вдієш… Добре хоч, що можна переключити на інший канал. Тьху, та на ньому теж реклама!

Світом править її величність вигода. Вона диктувала і диктує політику стад, родів, кланів,  диктаторських режимів і демократій,  бізнесових груп і окремих індивідів. Вигода завжди йде в обіймах з бізнесом, комерцією. Точніше сказати, вона є їхньою кінцевою метою. Ну, а який бізнес і яка комерція без реклами? Без отих набридливих роликів, якими переривається на найцікавішому місці улюблений фільм; через які затримується трансляція футбольного матчу; про яку змушений, розвівши безпомічно руками,  нагадувати Савік Шустер; яка переслідує тебе на кожному кроці наче набридлива муха. Якщо про сервіс часів СРСР говорили як про «найбільш ненав’язливий сервіс світу», то про нинішню рекламу таке не скажеш. Вона не те що нав’язлива, а просто таки нахабно-агресивна. Та найнеприємніша її ознака –  набридлива повторюваність. Не випадково слово «реклама» походить від латинського reclamare, що означає повторюваний крик. Заради справедливості слід сказати, що набридає вона не лише нам – ще давньоримський філософ Луцій Сенека скаржився , що навколо його помешкання торговці щодня здіймають нестерпний галас, безперервно розхвалюючи свій крам. Бідолашному мислителеві ще пощастило: у тодішньому торговому обігу не було стільки предметів інтимної жіночої гігієни і засобів догляду за волоссям; чоловіки вели рухливіший спосіб життя, ніж нині, гіподинамія (і пов’язані з нею проблеми з простатою) їм не загрожували і усілякі «Гентоси» та «Вітапрости» їм нав’язливо не пропонували;  крем Corega для зубних протезів міг лише приснитися ветеранам гладіаторських боїв; порошків для пральних машин не рекламували хоча б через відсутність самих машин, а домашніх кішок тоді ще не  годували усілякими «Віскас».

Не можу второпати, на що розраховують автори отих отупляючих білбордів і телероликів? Можливо, на те, що крапля точить камінь і, врешті решт, котрийсь одурманений глядач купить засіб від геморою чи крем для епіляції, після якого  (лише уявіть собі!) шовкова хустинка легесенько ковзає по струнких і позбавлених усілякої рослинності (щира правда!) жіночих ніжках? Особисто мені з усього цього рекламного потоку  запам’ятався свого часу  лише ролик про нещасного Робінзона, якому море надіслало в подарунок на острів скриню із зовсім не потрібними йому там презервативами. Запам’ятався тому, що, на відміну від решти рекламного мотлоху, був не позбавлений дотепності. Хоча це не означає, що глядач під його впливом  відразу ж масово кинеться до аптек скуповувати презервативи.

Ігор Дуда