Історія знає багато випадків, коли політична партія відмовлялася від політичної боротьби за владу.

Але коли від виборів відмовляється політсила воєнізованого характеру це викликає як мінімум підозри. Особливо, коли на такий вчинок зважуються справжні патріоти, які зі зброєю в руках, одними з перших стали на захист України від московської агресії.

Рішення з’їзду “Правого сектору” 21 липня відмовитися від участі у чергових місцевих виборах та переформатувати політичну партію у національно-визвольний рух “Правий сектор” має глибокий підтекст. У такий спосіб Дмитро Ярош демонструє своє ставлення до влади, яка прийшла на зміну режиму Януковича. І хоч командир заявляє, що “Правий сектор” буде діяти виключно в правовому полі, постановка питання про референдум про недовіру керівникам держави та парламенту говорить сама за себе. На ділі “Правий сектор” оголосив себе системною опозицією. Першою справжньою опозицією до постмайданної влади.

Але почавши нову гру, розв’язок якої може мати несподівані для української державності наслідки, Ярош також має пам’ятати, що у Європі, до якої Україну поки що зараховують, зміна влади відбувається не інакше, як через вибори. Це той шлях, який має пройти кожна опозиція.