«Порту» – «Динамо» – 0:2

Завдання, що стоять перед командами, визначають їхню тактику на гру. Це – аксіома. «Динамо», щоб отримати шанс на виступ у весняній частині Ліги чемпіонів,  у Португалії обов’язково мало перемагати. Щиро кажучи, вірилося в це мало. Отож цього разу я не став навіть турбувати своїх респондентів за прогнозами. Як виявилося – даремно. Хоча навряд чи хтось з них зміг би передбачити такий результат гри у Порто. Надто він вийшов несподіваним і феєричним і забезпечив багатьом нашим уболівальникам щасливу безсонну ніч.

Десь до 25-ї хвилини події на полі розгорталися майже так, як можна було передбачити заздалегідь. Група атаки «Порту» за підтримки мобільних захисників помітно переважала динамівців; господарі взялися методично тиснути на ворота Шовковського, і виникло неприємне враження, що гол – лише питання часу. «Динамо», в принципі, відбивалося вдало, але – не більше. А потрібно було більше. Але до тієї ж 25-ї хвилини з гострими моментами у самого «Динамо» було негусто. А потім раптом пішло-поїхало…Слід сказати, що початок гри у виконанні «Порту» зовсім не давав підстав для підозр, що команда виявиться такою вразливою до контратак суперника. Чи то С.Ребров вдало вловив момент, коли за португальців можна взятися без надмірної сором’язливості, чи це відчули самі динамівці – не візьмуся судити. Однак вони із вправністю досвідченого армрестлера почали «перетискати» на свій бік. Два «пристрілочні» удари Гонсалеса особливої загрози для Касільяса не становили. Відтак взявся за справу Ярмоленко, котрий в завершальні хвилини першого тайму виявив себе справжнім лідером на полі. Спершу – його різкий випад флангом і своєчасна передача правою на Гармаша. Останній головою спрямував м’яч у бічну стійку, а Мораєс, який зіграв на добивання, пробив повз ворота. І нарешті на 35-й хвилині – такий потрібний гол. Вертлявого Рибалку оборонець «Порту» стримав лише ціною порушення правил майже на лінії штрафного майданчика – і іспанський рефері без вагань вказав на позначку. Ярмоленко холоднокровно, навіть, здалося, з відтінком якогось «футбольного садизму» переграв Касільяса. Перший тайм вселив оптимізм, однак трохи тиснув камінцем у черевику той факт, що декілька динамівців уже перебували під загрозою вилучення. А також – згадка про неприємну властивість «Динамо» ( як і інших наших команд) самим «привозити» собі зовсім необов’язкові проблеми.

Втім, ці побоювання виявилися даремними. Другий тайм – це передусім блискуча (саме так) тактична перемога С.Реброва над його опонентом з тренерської лави. У вмілій взаємодії киян на полі, своєчасній взаємній підстраховці,  різких контратакуючих випадах відчутно простежувався впевнений почерк вдумливого учня Валерія Лобановського. Нагадав Ребров уславленого метра і в ще одному – умінням підвести всіх без винятку гравців до вирішального матчу в оптимальному стані й з найвищою психологічною налаштованістю. Чи ви помітили, щоб хоч один випадав  з гри? Так, вчора виблискував усіма грянями свого таланту Ярмоленко; як завжди винахідливим і зарядженим на боротьбу був Гармаш; не дуже помітно, але надзвичайно корисно діяв Рибалка. Але цілком під стать їм виглядали Хачеріді та Драгович, котрі своїми бездоганними діями в обороні, здається, ще до закінчення матчу  вбили у гравців «Порту» надію чогось досягти. З якнайкращого боку проявили себе Мораєс і Гонсалес, котрий просто познущався над Касільясом у епізоді з другим голом. За «Динамо» цього вечора, здається, були і футбольні боги, які прийшли їм на поміч під час нечастих спроб португальців таки забити м’яч. Двічі м’яч таки влучав у стійку й поперечину воріт «Динамо», але вчора він, напевно, просто не мав потрапити в них.

Що й казати, потішили нас цієї осені і збірна, і «Динамо». Команда Фоменка пробилася на Євро-2016, а динамівцям тепер треба вже дуже постаратися, щоб не пройти в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів.

Сьогодні свій матч з «Реалом» у Львові проведе «Шахтар». Турнірне становище донеччан не таке інтригуюче, як у «Динамо» – надто багато було втрачено на старті групового турніру. Та все ж гра важлива з точки  зору престижу.

Ігор Дуда