Відомий вислів “Поінформований – означає  озброєний”  в наших нинішніх реаліях цілком  можна трансформувати у  “Поінформований – означає  наляканий”.

Перегляд вечірніх теленовин, який (колись давно) розглядався багатьма як відпочинок після напруженого трудового дня, тепер перетворюється на прийом значної дози сильнодіючого негативу. І розраховані вони радше не на середньостатистичного мирного обивателя , а на любителів гострих відчуттів з дикими  скачками рівня адреналіну.  Після цього важкувато буває й заснути  без снодійного…   Значну частину випуску новин на місцевому телеканалі займають повідомлення про аварії зі смертельними наслідками, “замінування” неадекватами (ну й розвелося їх нині!) автовокзалу, поліцейські орієнтування на іноземців “характерної зовнішності і зі властивим їм акцентом”,  виявлення чергового наркокубла чи притону з повіями… Після цього всього “солоденьку” розповідь про співи і танці талановитих діток,  виставку картин чи про славний ювілей провінційних новин самого каналу, яку раніше пропустив би повз вуха,  вже сприймаєш мало не як релаксуючу, заспокійливу віддушину.  Переключаєшся на ТСН чи Інтер, а там – те саме. І ще в більших дозах. Безчинства на автошляхах і в ресторанах п’яних “мажорів”. Тривала судова тяганина у їхніх кримінальних справах з дивовижним “хеппі ендом” для винних у смертях і каліцтві невинних людей, що не вписується в жодні уявлення про юридичну логіку і елементарну справедливість. Жорстоке побиття школярками своєї однокласниці, спеціально зняте на “мобілку”.  Звільнення під сміховинну заставу чиновника високого рангу. Черговий “липкорукий”  чиновник (зараз – переважно районного рівня), схоплений за оту руку на гарячому. Трупи немовлят на смітнику, викинуті так званими матерями. Загроза бутулізму і відсутність сироватки (знову ж таки через чиїсь зловживання чи кричущий недогляд). Повний “беспрєдєл” браконьєрів із депутатськими посвідченнями… Ледь не як заспокійлива настоянка валеріани сприймається інформація про спробу представників громадськості  в передмісті  Києва заблокувати незаконну будову. На місце події приїхав міський голова Віталій Кличко і силою свого авторитету підтвердив їхню правоту, відправивши спритних ділків у легкий моральний нокдаун.  Киянам пощастило – не кожен міський голова отак приїде на місце “темної” будови і скаже  вагоме слово на захист громади.  В деяких містах  він в уяві людей чомусь постає як покровитель і зацікавлена особа  сумнівних будівельних оборудок…

Після усього побаченого і почутого,  справді, можеш відчути себе озброєним – точніше, зарядженим енергетикою  очікування неприємностей звідусіль.  З таким настроєм і виходиш у сірий похмурий ранок, весь наїжений, наче боксер в очікуванні удару.  Увечері повертаєшся,  вмикаєш телевізор і – починається те ж саме, що й учора. Розумієш, звичайно, що телевізійники не винні – вони просто добросовісно фіксують те, що відбувається чи трапляється в нашому житті. Отже, винне саме оте наше повсякденне  життя – жорстоке, знервоване, невлаштоване, понад усяку міру егоїстичне і неправедне. Словом, нелюдське… Таким, яким його робимо ми, ті, котрі через якесь непорозуміння звуться народом, а de facto є групами розрізнених, часто ворожих одне одному племен, родів і кількох привілейованих сімейств.

Ігор Дуда