Сьогодні пацієнт будь-якої із міських лікарень у Тернополі має право вибору. Перебувати на час лікування у палаті із чотирма, а той і шістьма сусідами, або ж обрати окрему. За окрему палату, зрозуміло, доведеться заплатити і окрему плату. За приклад беремо лікарню швидкої допомоги, що на вулиці Шпитальній. Зауважимо, що головний лікар тут депутат міськради від «Свободи» Ярослав Чайківський.

Пацієнтка, котра звернулася до “За Збручем”, потрапила на Великодні свята в цю лікарню із гострим апендицитом. Завідуючий хірургічним відділенням одразу запропонував місце в платній палаті. Ціни назвав різні – 50, 75 і 100 гривень за добу. Це залежить одномісна чи двомісна палата. Перше враження, безперечно, позитивне. Особливо, якщо порівняти із палатою безкоштовною. У платній – зроблений євроремонт,  пластикові вікна, сучасні ліжка (до речі, дуже схожі на ті, що полюбляє дарувати медичним закладам голова облради Олексій Кайда. За його гроші ці ліжка начебто везуть із самої Франції), є телевізор (щоправда, у нашому випадку на час перебування в лікарні пацієнтки він запрацював лише на четвертий день і то завдяки старанням відвідувачів хворої).

П’ять днів перебування у платній палаті обійшлися у 450 гривень. На умовах ми зупинимось окремо. Гроші за неї платяться старшій медсестрі хірургічного відділення. Причому, жодних квитанцій про оплату вам ніхто не дасть. Навіть, якщо і попросите. Хворий, або хтось із його рідних, підписується в окремій відомості і пише окрему заяву, що «добровільно», згідно із усіма існуючими законами, виступає благодійником. А кошти, начебто, сплачуються у благодійний фонд «Милосердя». Саме із цією організацією співпрацює сьогодні тернопільська медицина. До слова, медичне начальство нашого міста неодноразово запевняло журналістів, що гроші в міських лікарнях збирають виключно волонтери фонду. Виходить, що головна медсестра хірургічного відділення ще й за сумісництвом волонтер?!

До речі, окрім 450 гривень за перебування у палаті, у цей фонд (за аналогічною схемою) сплачується і вартість операції. Вирізати апендицит у лікарні швидкої допомоги коштує 250 гривень. Загалом ж уся операція разом із щоденною купівлею медикаментів обійшлася героїні нашої публікації у майже 5 тисяч гривень. От вам, панове, і безкоштовна медицина.

Отож, про плюси і мінуси платної палати. Мінусів, на наш погляд, значно більше. Прибирають у платній палаті, в принципі, як і у всіх інших, один раз на день. Медсестра шваброю та мокрою ганчіркою, котру назвати чистою можна із натяжкою, без особливих старань, швиденько вам помиє підлогу. У той час, стерти пилюку, принаймні із підвіконників, вочевидь, у її обов’язки не входить. Так само, як і не повитирати плями на жалюзях і патьоки на стінах та дверях. Тріщини на стінах у палатах залишимо на совісті майстрів, котрі робили там ремонт.

Інший момент, який привернув нашу увагу. Кнопка виклику медсестри і вимикач світла. Дотягнутися до них навіть здоровій людині дуже непросто. Що тоді казати про хворого, який тільки після операції? Цікаво, хто ж «автор» саме такого розташування кнопок виклику. Можливо, завідуючий відділенням чи й сам головний лікар?

І ще один не менш важливий нюанс – туалет. При оформленні в лікарню нашу пацієнтку запевнили, що на дві платних палати буде один окремий туалет. Тут до ваших послуг і душ, і гаряча вода. Пусте, що душ поламаний, а туалетом користується не тільки увесь медичний персонал відділення, а й пацієнти безкоштовних палат. Включаючи і тих, хто прийшов відвідати. Особливо, це було відчутно, коли у Тернополі упродовж доби (23 квітня) не було води.

І на завершення, все-таки хочеться відмітити добрим словом хірурга Віталія Привроцького, який оперував нашу пацієнтку, та його асистентів. Героїня нашого матеріалу впевнена, що із такими добрими, чуйними, уважними і турботливими лікарями, професіоналами своєї справи і одужуєш набагато швидше.  Головному лікарю варто було б виписати йому додаткову премію!