Олімпіада триває лише декілька днів, і всіляке ще може на ній трапитися, але… мною вже, як висловлювався герой Юрія Яковлєва у популярній кінокомедії, починають оволодівати невиразні сумніви.

Найперше: за медальними здобутками команда України, судячи з усього може повторити досягнення Олімпіад у Солт Лейк Сіті (2002) і  Ванкувері (2010) – тобто не завоювати жодної. Хотів би помилитися у своїх оцінках, однак дотеперішній виступ наших олімпійців на особливий оптимізм не налаштовує. Досить пробігти очима заголовки різних сайтів: “Українські біатлоністки невдало розпочали Олімпіаду” (це – після спринтерської гонки, хоча ту ж  невеселу тему можна було продовжити і після персьюту), “Невдало виступили українські стріляючі лижники в спринті” (продовження – таке ж, як і у дівчат). І, як невеселе попереднє резюме: “Обидві наші команди продовжує лихоманити”. Хоча вкотре пересвідчуюся, що одну й ту ж подію можна відобразити різними відтінками. Один мазок – і картина стає вже не такою тьмяною. Ось дві оцінки виступу Д.Підручного в спринті на різних сайтах: “Найкращий серед українців Дмитро Підручний посів лише 21 місце. Маючи в своєму активі усі закриті мішені, він дуже слабко провів гонку ногами”.  А от на іншому порталі картина вже  не така безрадісна:” Серед українських спортсменів кращим знову став капітан Дмитро Підручний. Як і двом медалістам, йому вдалося – вперше в сезоні, – закрити всі мішені…”. Після такого бадьорого вступу цілком можна було припустити, що Дмитро, як мінімум, став третім медалістом, але…

Наразі виглядає так, що українські біатлоністки і біатлоністи підійшли до головного старту 4-річного циклу не в найкращій формі. Саме так можна витлумачити нарікання того ж Д.Підручного на те, що він ніяк не міг розігріти м’язи під час спринту – тому, мовляв, таким повільним був біг. Та й Анастасія Меркушина після 46-го місця у персьюті зізналася, що лише “повертається у свої кондиції”. Також Настя сказала, що старти на Олімпіаді – дуже цінний досвід на майбутнє. Може, й так, але чомусь думається, що саме Олімпіади – це те місце і той час, на який, в ідеалі, має припадати найвищий ступінь готовності.  А щодо згадок про холод і сильний вітер, то це швидше з царини пошуку отого сакрального об’єкта, що заважає танцювати танцюристові – і те, і друге однаково заважають всім спортсменам. Схоже, для тренерського штабу нинішня ситуація не стала несподіваною. Адже ще перед стартом Олімпіади голова федерації біатлону В.Бринзак завбачливо і, як тепер видається, далекоглядно заявив, що перед нашими біатлоністками не ставиться ніяких конкретних завдань на Олімпіаду-2018. Хоча й додав, що у них вже є досвід і впевненість, котрі мають допомогти. Поки що допомагають не так щоб дуже…

Приділив стільки уваги невдачам у біатлоні  тому, що саме з ним були пов’язані наші нехай і помірні, та все ж надії. І саме в ньому наші спортсмени довели, що можуть складати серйозну конкуренцію визнаним фаворитам. Щодо репортажів про виступи українців та українок у  інших видах, то вони теж зовсім не бравурні: “Олімпіада для українських саночників почалася жахливо: Андрій Мандзій… злетів з санок ” і… втратив шанси навіть на передостаннє місце”.

Дуже хотів би уже найближчим часом визнати передчасність своїх оцінок. І разом з усіма вболівальниками радіти успіху когось із наших на холодному, вітряному та ще й, як на зло,  “землетрусному” півдні Корейського півострова. Але наразі – маємо те, що маємо . Тобто, не маємо нічого…

Ігор Дуда