Не даремно Біблію називають Книгою Книг. Вся правда світу у ній. Всі відповіді на усі питання. Вся мудрість сконцентрована у ній.

Я не перестаю дивуватись. Кожен раз, перечитуючи Біблію, я, ніби, вперше тримаю її у руках. Щораз щось нове пізнаю для себе.

Напевно читач здивується. А яким чином це в’яжеться зі заголовком?

Почнемо.

Зараз є дуже модним слово – пере завантаження. Хто хоч трохи знайомий з комп’ютером, розуміє, що мається на увазі. Подібну процедуру потрібно робити у разі «зависання» програми. А тепер вдумаємось, що саме тоді відбувається. Проходить виправлення програми, але програми, яка дала збій, не іншої, тієї самої. Я навмисне залишив комп’ютерне виправлення підкресленого словосполучення, бо, по суті, воно є правдивим – істинним.   Нам насправді потрібне пере завантаження , а не перезавантаження. Виправлення помилок старої програми нічого не дасть. Двадцять років блукань це довели. Не може належно працювати здерта на дурничку чиясь погана «піратська» копія. Вона буде «виснути» вічно.

Нам потрібно самим написати свою програму життя, а потім зробити пере завантаження.

Та чи готові ми до цього? Чи маємо хист, чи маємо фахівців?

Ці перегони не дають певності.

Ми знову віддаємося спокусі в черговий раз повірити збанкрутілим фахівцям, навіть коли вони поміняли бренди-фантики. Ми знову, закривши очі і розвісивши вуха, сподіваємося, що аж тепер, коли ми знову їх оберемо, вони засукавши рукави візьмуться до написання достойної програми і покращать життя, ну, якщо не сьогодні, то взавтра.

Ми ніяк не хочемо зрозуміти, що вони, можливо і хочуть, та НЕ ЗДАТНІ, цього зробити. Ну не може сокира плавати – просто не може. За визначенням.

Тому, включаймо сірі клітини і згадаймо, що голова дана нам не тільки для поїдання вареників.

А тепер повернемось до Біблії.

Я не буду називати імен та політичних сил, сподіваюсь і без цього впізнають себе. Не буду коментувати – не достойний.

Просто прочитаємо і задумаємось. Всі. І я в тому числі.

Мт. 20, 16: “Отак будуть останні першими, а перші останніми!”.
Лк. 18, 14: “Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться”.
Мт. 19, 30: “І багато-хто з перших останніми стануть, а останні першими”.

Мт. 6, 24: “Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні”.

Мт. 6.1-4. Про милостиню. “Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на Небі.
Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають вже нагороду свою! А як ти чиниш милостиню, – хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно”.

Закінчу словами одного дуже мудрого святого отця: «Таким чином християнин радий від того, що йому вдалось зробити добрий вчинок, через який він склав подяку Богу. Стає ясно, чому християнин не може брати нічого взамін, тобто не може очікувати подяки. Бо подяка вже була зроблена. А дякувати за подяку – це якось не логічно.»