Заснована в середині 1999 року, на базі сегменту  партії колишнього прем’єра Павла Лазаренка «Громада», партія «Батьківщина», за великим рахунком,на нинішньому етапі повторює шлях будь-якої партії влади, хоч і досить своєрідний.


Очолювана  яскравим лідером, злети і падіння свої супроводжує відповідно. Максималізм вождя – автоматично передається всій партії. На її фоні решта команди виглядає посередньо, почасти, незаслужено. Навіть тоді, коли говорить, а інколи й робить, розумні речі. Тим не менше, домінанта лідера на всіх рівнях структури партії – всепоглинаюча.

2001 рік – рік першого випробовування, рік арешту лідера став роком небувалого зростання популярності ««Батьківщини»». На виборах 2002 року, під брендом БЮТ, партія набирає більше 7% голосів виборців. Результат досить вагомий, якщо врахувати, що на той час партія перебувала в опозиції.

Об’єктивно будучи більш харизматичним лідером, 2004 року на виборах Президента, Тимошенко, загнавши свої амбіції у найдальший куток, однозначно підтримала кандидатуру Ющенка. Справедливості ради,як на мене, цей пан ніколи б не став тим, ким він був п’ять років, якби не позиція і дії керівника «Батьківщини». Звичайно, ні на йоту не принижуючи роль громади чи того, що ми називаємо Майдан.

Подальша участь у виборчих процесах 2006, 2007р.р. закріпила за «Батьківщиною» авангардну позицію на, умовно кажучи, національно-демократичному напрямку. Саме в цей час «Батьківщина» підхопила інфекцію від якої страждає сьогодні.

Ще починаючи з 2002 року у партію, а точніше сказати у виборчі партійні списки на всіх рівнях, інтенсивно почали вводитись представники бізнесу. З одного боку, це можна зрозуміти з огляду на фінансові потреби будь-якої партії, що прагне розвиватись. З іншого, завжди слід пам’ятати, що у 9-ти з 10-ти випадків ці люди нічого спільного з партією, як ідеологічною структурою, не мають. Це біда не тільки «Батьківщини». Але у «Батьківщини» виникла критична маса таких людей. Під час перебування у владі, подібні «достойники» нічим себе не проявляють. Інколи, їх взагалі важко помітити у суспільно-політичному житті. Все кардинально міняється після переходу політичної сили, до якої вони формально належать, в опозицію. Щурі тікають з корабля. Хтось сказав, що бізнес не може існувати в опозиції. А великий і дуже великий – тим більше. Об’єктивно.

Другою бідою «Батьківщини» є незмінність керівництва партією на усіх щаблях. Сама лідер перебуває біля керма з 1999 року. Щось подібного і в низових партійних організаціях. Скажімо, Тернопільський обласний очільник з 2001. За цей час у партію влилось  багато нових людей, не менш відданих і працьовитих. Їм, елементарно, набридло вічно перебувати в тіні вождя, бути, як то кажуть, на підхваті. Деколи, справедливо вважаючи, що звитяги на виборчому фронті відбулися не завдяки, а всупереч місцевому наміснику. Отриманий результат став можливим виключно завдяки підтримці громадою Лідера, а не «копіткій праці» партійного князька. Та й, динамічна зміна суспільства відіграє не останню роль. Дехто за нею не встигає, залишаючись до цієї пори на барикадах 80-90р.р. минулого століття, так і не усвідомивши необхідності перекваліфікації з руйнівника на будівничого. А може просто не здатний до такого повороту.

Переплетення цих двох складових привели до тих результатів, які отримала «Батьківщина» на місцевих виборах 2010 року. Катастрофічне падіння рейтингу на Заході та Центрі України – прогнозований результат. Принаймні мною. Після поразки на президентських виборах Тимошенко, партійні організації «Батьківщини» на місцях впали у глибокий ступор, деякі з яких з нього не вийшли і до сьогодні. Розгубленість і безпорадність – ось ці слова, які найяскравіше характеризують нинішню «Батьківщину».

Можна зрозуміти щось подібне, скажімо, у Києві. Представники центральних органів партії заклопотані кримінальними переслідуваннями, що нависли над ними. Позиція ж низових організацій мені зовсім незрозуміла. Всі, ніби, застигли в очікуванні якоїсь команди. А самим подумати, якщо є чим, слабо? Відсутність ініціативи – ось той згубний результат багаторічного перебування  під крилом у Лідера.

То чи відродиться «Батьківщина» як Фенікс з попелу, чи обере дорогу на Стікс? Залежатиме від розуміння її керівництвом необхідності докорінної  перебудови всієї структури партії, ґрунтовного перегляду принципів формування партійної еліти, критичної оцінки всього того, що відбулося у партії в останній рік. А головне – спроможності дати належну оцінку цим процесам і винести достойний урок.