Дві перші частини огляду можна прочитати тут і тут.

Група Розчарованих. Вже сама назва групи передбачає її нестабільність, як у кількісному, так і якісному складі. Так, чи інакше розчарованими є всі учасники перегонів, окрім переможця. Проте, я б виділив кістяк цієї групи – Олійник і Щепановський.

Знову ж таки, за дивним збігом обставин, обоє є представниками будівельного бізнесу. Більше того, на якомусь етапі навіть були співробітниками однієї ж і тієї будівельної фірми, яка формально належала одному з них. За великим рахунком, обоє, з тих чи інших причин, сьогодні дещо відійшли від цього бізнесу.

Передвиборна активність цих кандидатів разюче різнилася. Якщо у Олійника вона була агресивна, на межі фолу. То у Щепановського якоюсь кволою, не акцентованою, я б сказав – «виправдовувальною», якщо можна вжити  таке визначення. Я можу це пояснити зі своєї точки зору наступним. Олійник був дійсним, реальним керівником передвиборного штабу, як з виборів міського голови, так і депутатського корпусу. Відчувався його вплив на усі процеси, що велись у цьому напрямку. Всі рішення, в кінцевому результаті, приймав він. Акцент спрямований на вибори міського голови. У Щепановського, таке враження, взагалі був відсутній штаб як такий. Напрямок агітації з виборів голови вів, як вмів, сам кандидат. Якоїсь зрозумілої роботи щодо депутатського корпусу я взагалі не бачив. Для мене видається, що кандидатом була зроблена помилка на початковому етапі. Маю на увазі вибір політичної сили, керівника штабу і самої виборної стратегії, радше, повна її відсутність. Навіть за умови обмеженості ресурсу, якщо це мало місце. Олійник, як вже було сказано вище, майже вгадав у всьому. Єдиним перебором була виняткова зацикленість на критиці одного з кандидатів. Це, швидше, голоси відібрало, аніж додало.

Старт кандидатів був різним. Олійник, скажімо, розпочинав з рейтингового нуля. Натомість, у Щепановського, ще до оголошення про його висування, рейтинг коливався у межах 5-7%. Це, я вам скажу, досить високий показник. Була реальна можливість стати третьою силою у боротьбі за мерське крісло. Я вже чую іронічне осміювання. На це відповім – з темного негативу дуже гарні світлини виходять. Лише потрібно вміти його обробити. І хотіти це зробити. А цього не зробиш, коли на вибори іти трьома взаємонепов’язаними колонами, коли висуває одна політична сила, стратегію визначає представник іншої, який, в свою чергу, балотується на мажоритарному окрузі від третьої.  Можна в таких умовах перемагати?

Взагалі, політична всеядність на цих виборах вражала. Або кандидати думають, що у людей за чотири роки пам’ять відбирає, або цинічно сподіваються, що цим людям однаково. Як показують результати і ті, й інші, на жаль, мають рацію. Нехитрі арифметичні дії дають нам можливість вирахувати процент продажності електорату, свідомо вживаю саме це слово.

Спробуйте самі. Візьміть відсоток тих, хто на минулих виборах проголосував за т.зв. «націонал-демократів» + БЮТ і відніміть нинішні відсотки й звірте з різницею показників ПР? Десь так 15-20%. Чи не так? Але хіба це суттєво? Головне, ПРОДАЄМСЯ, панове.