Сьогодні в американців – Independence Day, себто День Незалежності. Відзначатимуть вони його, як завше, парадами, морем прапорів і прапорців, радісним сміхом…

Одним із знаменитих символів United States є знаменита і, попри її назву, не така вже й широка вулиця Broadway (англійською – широкий шлях). Оцей Бродвей-символ займає десь з десяток кварталів між величними хмарочосами Шостої авеню і похмурими сутінками Восьмої, Дев’ятої і Десятої. З півночі він огороджений вечірньою порожнечею Сентрал-парку, а на півдні впирається в торгові квартали, де вдень повно людей і автомобілів, а увечері – лише опущені металеві жалюзі на дверях і вітринах, мовчазні манекени, невидимі сигнальні системи.

Цей, вечірній Бродвей знаменитий буянням вогнів реклами. Виблискують дашки театрів і кінотеатрів. Тут зачаровували публіку Вівієн Лі, Лоуренс Олів’є, Марлон Брандо, Барбра Стрейзанд, Аль Пачіно… Чисто вимиті і яскраво освітлені вікна кафе, закусочних, магазинів. За ними люди беззвучно розмовляють і сміються, зосереджено працюють щелепами, поглинають їжу і заразом вирішують справи. Це дуже по-американськи. А ще тут старанно, сказати б, натхненно реалізується друга частина старої, як світ, формули: «Хліба і видовищ!».

Видовищ! Людська ріка буквально тече у вогняних берегах. Тут пропонується все і на будь-який смак. Сучасний Вавілон розважається на повну сил. У вухах уже стоїть суцільний шум від розмаїття мов і діалектів. Особливо помітне серед людського потоку вражене і принишкле закордоння, котре сотнями різних шляхів потрапило у Нью-Йорк. Воно дивиться на все по-дитячому здивовано і вражено. Місцевого мешканця тут розрізниш одразу. Він, по-перше, майже завжди щось жує: чи то жуйку, чи поп-корн, а по-друге, у його очах немає тієї характерної для чужинця суміші захоплення, здивування і деякого остраху.

– Заходь, хлопче, є гарні дівчата, – притишеним голосом  пропонує мені бородатий суб’єкт у блейзері і для більшої виразності підпирає долонями собі груди – ось, мовляв, які гарні.

– Наступного разу,- механічно відповідаю чи то агентові з реклами, чи сутенерові й обходжу заклад, що підозріло скидається на притон.

Мій американський знайомий і водночас гід пропонує залишити задушливу вулицю і відвідати так званий «Паризький восковий музей», розташований тут таки, на Бродвеї. У музеї – прохолодно, чисто, на підлозі – м’які килими. Воскові фігури у скляних відсіках. А он і трохи вкрите іржею натуральне середньовічне інквізиторське залізо. «Ошийник єретика» із залізними шипами всередину, спеціальна посудина для вливання киплячого масла в рот жертві, меч для відрубування пальців, пристрої для переламування хребта, виколювання очей, для таврування… Б-р-р! Аж мороз пішов по шкірі.

Це – милий жарт Бродвею, одна із його незліченних граней. Розмах у нього справді величезний – від повій до праведників. На Бродвеї царює свобода. Тут можеш бути ким завгодно – звісно ж, у бродвейських рамках.

А строкатий стомовний людський потік продовжує текти тротуарами. Попри вечірню годину,  доволі спекотно. Нагріті за день будинки повертають тепло вечірній вулиці. Заходимо у бар. Хочу сказати – стриптиз-бар, однак цю деталь я помічаю дещо пізніше. Мулатка саме звивається, наче змія, навколо блискучої жердини, супроводжувана далекими від цнотливості поглядами публіки, більшу частину якої, як я встиг зауважити, складають джентльмени далеко не юного віку. З категорії тих, які провели життя у полоні плотських пристрастей, а тепер, на порозі старості й немочі, висиджують у барах, поки вік або цироз не зроблять свою справу. Мій супутник – просто таки фанат пива і, ледь дочекавшись, поки славнозвісний пінистий «Coors» наповнить склянку, з насолодою припадає до неї. Я ж ще якийсь час спостерігаю за відпрацьованими до автоматизму рухами бармена, який готує для мене коктейль з ромом «Baccardi», основним складником якого, як виявилося, є величенька брила льоду.

 – Please!

– Thank you!

Беру склянку і повертаюся до шоу зі стриптизом. На той час мулатку уже змінила пишнотіла блондинка – як і увесь Бродвей, цей бар прагне задовольнити найрізноманітніші  смаки і примхи.

Ігор Дуда