Відповідно до законопроекту «Про вищу освіту», статус університетів визначатимуть за кількісними параметрами. За новими нормами кількість студентів стаціонарного відділення у профільних університетах повинна перевищити позначку у 6 тисяч. Серед педагогічних університетів України запропонованим нормам відповідають тільки Київський педагогічний університет ім. М. Драгоманова та Харківський національний педагогічний університет ім. Г. Сковороди. У разі прийняття Закону 27 педагогічних університетів можуть понизити у статусі, в тому числі й ТНПУ. Ще гірша ситуація з медичної освітою. Кількісні показники буквально перекриють їй дихання і змусять працювати не на якість, а на кількість.

80% вузів України не відповідають новим стандартам

– Найбільш радикальною у новому проекті закону є зміна структури вищої школи. Навчальні заклади класифікуватимуть на класичні університети – кількість студентів стаціонарної форми навчання понад 8 тисяч, профільні – більше 6 тисяч студентів, академії – до 4 тисяч та коледжі – до 1 тисячі студентів. Навчальні заклади зі статусом інститут чиновники мають намір ліквідувати взагалі. Якщо закон приймуть, багато профільних університетів можуть бути пониженими у статусі, а саме – переведені у статус академії. Це неправильний підхід, оскільки академія є однопрофільним закладом, – каже ректор ТНПУ ім. В. Гнатюка Володимир Кравець.

Таке нововведення Міносвіти, м’яко кажучи, шокувало більшість вузів України, так як 80% з них за новими нормами не відповідають своєму статусу. Така ситуація призведе до того, що навчальні заклади стануть працювати не на якість, а на кількість. Вони будуть незацікавлені у відрахуванні студентів і залюбки прийматимуть до своїх лав усіх охочих. У Тернополі новим вимогам Міносвіти відповідає тільки один університет – ТНЕУ. Цього показника йому вдалося досягти завдяки студентам платної форми навчання. Лідером серед вузів за кількістю студентів державної форми навчання залишається ТНПУ, проте до показника у 6 тисяч він все ж таки недотягує. Нічим потішити і сферу медичної освіти. У ТДМУ ім. І. Горбачевського навчається більше третини від заданої кількості студентів, тому йому теж може загрожувати пониження статусу до рівня академії.

– Не зовсім зрозуміла позиція розробників законопроекту, які  кількісний показник визначають тільки серед студентів-стаціонарників, – каже Володимир Петрович, – адже на навчання студентів заочної форми навчання також затрачаються значні матеріальні та кадрові ресурси. Єдине, що тішить, дипломи університетів, які понизять у статусі, залишатимуться дійсними. Більше того, усі дипломи спеціалістів після введення закону автоматично прирівняють до магістрів.

Аспіранти вчитимуться довше

Законопроект пропонує зміни у класифікації кваліфікаційних рівнів. В зв’язку з так званою болонізацією такий кваліфікаційний рівень, як спеціаліст, зникне взагалі. Система освіти зведеться до трьох кваліфікаційних рівнів: молодший спеціаліст, що будуть давати коледжі, бакалаври – академії та магістри – університети.  Також законопроект передбачає зміну в наукових рівнях освіти.

– Якщо раніше у нас було два наукових ступені – кандидат та доктор наук, то тепер їх замінить статус доктора філософії, – розповідає Володимир Кравець. – По великому рахунку, така зміна є лише формальністю, тому що особливих змін при отриманні даних статусів та обсяг повноважень працівників такого рівня не відбудеться. В кінцевих положеннях зазначено, що після введення закону в дію всі кандидати наук автоматично прирівнюються до доктора філософії. Втім є нюанс у підготовці докторів. Аспірантура, яка займається підготовкою спеціалістів даного рівня, з трирічної стає чотирирічною. На відміну від сьогоднішньої аспірантури, навчальний процес відбуватиметься за взірцем магістратури, тобто зі стаціонарним навчанням. Це означає, що аспіранти змушені будуть відвідувати значно більше занять, аніж до цього часу. В аспірантуру та докторантуру заочної форми навчання можуть вступати тільки викладачі вищої школи. Отримати відповідний статус людині «з вулиці» стає практично неможливо.

Університетам дадуть фінансову свободу

Єдине, що тішить педагогічні колективи, це положення щодо фінансово-економічної діяльності вузів. Наразі гроші, які заробляє вуз при проведенні  науково-дослідницької діяльності чи  надаючи платні послуги, в тому числі навчання контрактників, надходять у бюджет, а звідти їх виділяють на утримання начального закладу.

– Найбільша проблема з комп’ютеризацією. Якщо машин потрібно більше, ніж на 300 тис. грн., треба оголошувати тендер. Участь у ньому займає близько трьох-чотирьох місяців. Але час не стоїть на місці, щодня виникають нові задачі – інколи виконати потребу стає неможливо, так як процедура тендеру доволі тривала, – пояснює ректор.

У новому проекті закону передбачено, що навчальний заклад самостійно розпоряджатиметься своїми коштами.

Це означає – більше жодних тендерів та випрошувань бюджетних коштів. Також вузам дозволено відкривати депозитні рахунки. Розміщуючи гроші в банках, навчальний заклад може отримати відповідні відсотки і використовувати їх для розвитку бази, преміювання працівників тощо. Раніше в угодах зі студентами-контрактниками змінювати позиції щодо проплати заборонялося, натомість інфляція щороку з’їдає як мінімум 10% від суми. Крім того, дорожчають комунальні послуги та техніка. Враховуючи це, Міносвіти запропонувало дозволити вузам змінювати розмір оплати на коефіцієнт інфляції. Звісно, радіють майбутньому нововведенню не всі. Швидше за все, незадоволеними залишаться студенти. Єдиний варіант для них – заплатити за весь курс навчання одразу. Не важко здогадатися, що після фінансової свободи одна за одною у вузи потягнуться перевірки, втім це керівництво «вишів» не дуже хвилює, адже візитів контролюючих органів й до того не бракувало.

Не розв’яже законопроект питання щодо введення в педагогічних вузах непедагогічних спеціальностей. Ініціатором відстоювання права залишити в університетах непедагогічні спеціальності є Володимир Кравець. Він неодноразово наголошував на тому, що більшість педагогічних спеціальностей фінансуються саме з оплати за навчання на непедагогічних спеціальностях, які, як правило, є на порядок престижнішими та перспективнішими. Однак вирішити це питання Міносвіти наразі не під силу.

23 листопада законопроект обговорювала вчена рада ТНЕУ. Вона запропонувала щодо кількісного показника зробити «розвилку», тобто встановити межу від і до. Також вчена рада пропонує регламентувати порядок затвердження виборних посад, наприклад, декана чи директора інституту. Їх, як і ректора, пропонують обирати не більше, ніж на два терміни підряд.  Усі пропозиції розробники законопроекту обіцяли розглянути уже найближчим часом, а після Нового року документ обговорять вже у стінах Верховної Ради.

Зоряна Гарасимів

КОМЕНАТРІ

Леонід Ковальчук, ректор ТДМУ ім. І. Горбачевського:

– Законопроект «Про вищу освіту» спрямований на об’єднання окремих галузевих університетів в єдиний класичний. Якщо у Тернополі звести до спільного знаменника чотири найбільших університети, отримаємо 44 тисячі студентів денної форми навчання. В об’єднанні є доцільність. Можна утворити корпорацію, в якій університети залишаються юридичними особами, а надбудова та її ректор підпорядковуватимуться Міносвіти. Це б дало змогу університетам делегувати корпорації певні права, скажімо, організацію централізованих бібліотек – чотири університети можуть добудувати бібліотеку для спільного користування студентами цих навчальних закладів. Також можна було б делегувати об’єднання гуртожитків цих вузів та створити управління, якому б вони підпорядковувались. Хоча ТДМУ підпорядковується Міністерству охорони здоров’я, у новому законопроекті є зміни, які стосуються усіх університетів. Статус університету матимуть тільки ті навчальні заклади, у яких навчаються більше 6 тисяч студентів та які матимуть не менше чотирьох галузей знань. Остання вимога мені не зрозуміла. Сьогодні ми маємо дві галузі знань: медицина та фармація. Для того, щоб утримати університет, нам потрібно ввести ще хоча б дві нові галузі. Тут виникає питання – які? Рада медичного університету запропонувала зняти кількісний показник, тому що він обов’язково вплине на якість. Скажімо, Гарвардський університет на медичний факультет приймає всього 100 студентів на рік, тому там підготовка кадрів доволі серйозна. Чому ми повинні гнатись за кількістю?

Зіновій Задорожній, в. о. ректора ТНЕУ, проректор з наукової роботи ТНЕУ:

– Законопроект «Про вищу освіту» обговорювався у нашому вузі на всіх кафедрах та вчених радах факультетів. Кожна кафедра та факультет внесли свої пропозиції щодо вдосконалення законопроекту. Зокрема, були цінні пропозиції щодо питання мови та терміну навчання на бакалавраті. Його пропонують продовжити до трьох років, а не двох, як це було раніше. Були уточнення щодо таких понять, як доктор філософії, адже це не є освітньо-науковий рівень, а науково-освітній. Багато цікавих пропозицій прозвучало щодо вдосконалення фінансового забезпечення вищих навчальних закладів. Ми рекомендували дати більше самостійності вузам. Піднімались питання щодо повноважень ректора, наглядової ради, кількості членів наглядової ради. Ставилось питання щодо розширення прав вузів, у яких функціонують спеціалізовані вчені ради із захисту дисертацій. На сьогодні,  відповідно до закону, права присвоєння вченого звання мають ВАК України та Міністерство освіта та науки України. Вузи, які мають статус наукової установи, можуть самостійно присвоювати відповідні ступені та звання. Ми запропонували зменшити планку вимог щодо отримання статусу наукової установи, тому що, відповідно до діючих вимог, отримати цей статус практично неможливо.

Микола Митник, в. о. ректора ТНТУ ім. І. Пулюя:

– Після розгляду законопроекту рада технічного університету внесла ряд пропозицій, які стосуються як тлумачення понять, так і безпосередньо статей закону. У проекті зустрічається ряд дефініцій. Наприклад, в одній статті вказано, що доктор наук – це науково-освітній рівень, в іншій – науковий ступінь. Наприклад, у ст.10 упущено таке поняття як перепідготовка. Ця, на перший погляд, маленька деталь виключає можливість громадянина на отримання другої вищої освіти у випадку зміни напрямку діяльності чи втрати працездатності відповідно до спеціальності. У законопроекті не врегульовано питання визначення кількості студентів по наукових спеціальностях. Також є неоднозначне трактування визначень університету, академії та інших понять. В одній зі статей ми розглядаємо їх як організаційно-науковий підрозділ, а в частині другій цієї ж статті бачимо визначення «структурний підрозділ» Стосовно адміністративно-господарської діяльності університетів, ми запропонували ввести можливість передбачення механізму реінвестування, тобто вищі навчальні заклади можуть виступати співзасновниками науково-дослідних підприємств, комплексів тощо.

Газета Номер Один