Сьогодні проходить третя хвиля часткової мобілізації, яка є найбільш масштабною та тривожною. Здавалося б, у військкоматі повинно бути людно, проте…

мобілізація, АТО13 серпня була проведена термінова нарада щодо проблем мобілізації населення. За словами сільських голів Чортківщини, надзвичайно багато людей найрізноманітнішими способами намагаються уникнути призову до війська. В указі президента України сказано про те, що місцеві органи виконавчої влади зобов’язані організувати і своєчасно доставити громадян на військову службу. Організувати і доставити. Але як?

Голови сільських рад доповіли про масштабне ускладнення при виконанні своїх обов’язків. Причиною цього є небажання громадян мобілізовуватися. Дехто з призовників рятується втечею, інші навідріз відмовляються підписувати повістку. Не краща ситуація й у самому Чорткові. За поточними даними у військкоматі зареєстровано лише 12,5% від загальної кількості людей, яких повинні відправити найближчим часом. Проте, при уникненні громадянином мобілізації, за статтею 336 Кримінального Кодексу України настає кримінальна відповідальність, що означає позбавлення волі від 2 до 5 років. Ми свідомо обрали президента, то чому тепер ховаємось від його указів?

У медалі сучасної війни існують дві сторони, та обидві невтішні. Жодна мама чи дружина не хоче відправляти свого сина чи чоловіка в зону бойових дій, і її можна зрозуміти. Та не варто забувати про тих, хто ще в травні відпустив своїх близьких на війну і до цього часу не бачив. Якщо ми – єдина нація, то невже можна так просто покинути і забути тих, хто жертвує собою заради нас і наших близьких?

На обговоренні вищезгаданих питань присутніми були і матері, діти яких вже кілька місяців перебувають в зоні АТО. Вони у відчаї: синам часто не вистачає навіть води. А ці мужні вояки пішли на службу за дзвінком, без жодних повісток і розмов. Питання: заради кого вони жертвують собою? Їх ж навіть немає ким замінити на час ротації.

Якщо ми вірили у Майдан, то вірили у майбутнє. Але майбутнього без свідомого волевиявлення не буде. Настав такий час, коли потрібно захищати свою Батьківщину: комусь працею, комусь зброєю, але не утечею. Якщо над сім’єю нависає загроза – чоловік чи син захищає близьких. А людина без роду і племені не живе, хіба що існує. Тому варто не просто задуматись, а розплющити очі і піти робити те, що вимагає від нас обов’язок.

Катерина Хорощак