Ніхто ніколи не чув, щоб українські греко-католики чи православні священики, від часу виходу з підпілля, коли-небудь  закликали вірних і молодь, зокрема, бунтувати проти польських пам’ятників, пам’ятних знаків чи пропам’ятних хрестів, що стоять на території України. А їх чимало і щороку їх кількість зростає.

На жаль, у сусідній країні Польщі – ситуація зовсім інша. Там польські шовіністи, в тому числі і в рясах, не припиняють «хрестового походу» проти українських патріотів і тих, що їх підтримують. Бунтують молодь навіть у найсвятіших місцях для всіх поляків і вірних інших держав. Це дає свої результати. Не так давно на горі Хрещатій, що у Бескидах, у квітні 2009 р. було по-варварськи зруйновано пропам’ятий хрест, що стояв з меншими хрестами на місці підпільного шпиталю УПА. Саме тут, в останньому бою з польськими комуністами полягли поранені вояки і медичний персонал.

І ось нове повідомлення. Богдан Гук з Польщі, в газеті «Наше слово» від 7 листопада 2010 р. повідомив читачам, що невідомі варвари знищили пропам’ятну таблицю біля присілку Верхрати Монастиря, що неподалік Старого Брусна. Таблиця була прикріплена на кам’яному хресті, що стояв на місці криївки, де поліг Провідник Закерзонського краю Ярослав Старух- «Стяг». На самому хресті видряпані написи: «фашист» і польський якір, що символізував боротьбу поляків проти фашистів.

Такі дії підсилюються тотальним ідеологічним наступом польських шовіністів з числа кресов’яків та представників інших антиукраїнських організацій, що за останні роки різко активізували свою діяльність. Навіть використовуються польські клуби вболівальників. Пригадаймо скільки статей, виступів було присвячено відродженому клубові «Львівської Погоні» у Польщі. Відроджено спортивний клуб вболівальників міста, яке є предвічним містом сусідньої держави, розташоване на своїй національній території. Цікаво, а як би десь у Львові чи в Тернополі почали б виникати клуби вболівальників від назвою «Перемишль», «Холм» чи «Ярослав» з усіма українськими атрибутами? Як би на це зреагувала польська галаслива шовіністична братія?

Нещодавно, 8 січня 2011 р. у Польщі було проведено ІІІ загальнопольське патріотичне паломництво кібіців (вболівальників) на Ясній Горі. Тут зібралися чисельні представники майже всіх футбольних клубів Польщі (чи таке є можливим в Україні? І.Ф.). Прийшли вони зі своїми прапорами, транспарантами та кольоровими шаликами,  а організувало це паломництво Салезіянське співтовариство виховання молоді.

Чомусь найбільш цінним презентом був шалик відродженої «Погоні Львів». Не треба коментарів, щоб зрозуміти чому футбольний клуб вболівальників «Погонь Львів» є таким популярним у Польщі. Попахує шовінізмом, особливо після невеликого інценденту з символікою «Погоні Львів» в часі футбольного матчу з українською командою. Вболівальників-паломників привітали отці-салезіяни – о.Ярослав Васович, о.Антоні Бальцержак та інші. Після урочистої меси були освячені шалики, штандарти та транспаранти, що їх привезли кібіци.

Але тут де не взявся о.Тадеуш Ісакович-Залеський – антиукраїнець-професіонал, ненависник всього галицького, а ОУН та УПА – особливо. Він (це духовна особа!) виголосив з великим пафосом промову під назвою «Людобуйство на Сході». Після цього було організовано збірку грошей для відроджуваної «Погоні Львів». Лунали і інші ура – патріотичні промови та заклики. І це у найбільшій святині Польщі! Чи таке мислиме, в Зарваниці, Крехові або в Софіївському соборі!

В інтерв’ю газеті «Кур’єр галіційський» Даріуш  Богаткевич наголосив: «Замість битися, граймо в м’яч». Ми повністю згідні з цими словами, але не треба до футболу ліпити політику і ксенофобію як це вчинив на Ясній Горі о.Ісакович-Залєський. Виховання молоді в шовіністичному дусі не наблизить наші народи до порозуміння, до такого порозуміння, до якого закликав Великий поляк, основоположник польсько-українського порозуміння Єжи Гедройц. А руйнування українських пропам’ятних Хрестів є продовженням сумнозвісної політики, організованої в 1930, 1938, 1947 р.р., тобто в часі пацифікації Галичини, руйнування православних церков на Холмщині та Підляші, руйнування українських святинь в часі акції «Вісла» і після неї.

Ще одним прикладом злості печерного шовінізму, нетолерантності є невелика стаття якогось троглодитоподібного писаки – Кондрата Ренкаса під назвою «Бандерівці плачуть і посипають попелом голову, а я сі тішу і то дуже», що появилася в електронних мас-медіях. (13.01.2011р.), у якій цей засліплений шовініст втішається тим, що Провідникові ОУН Степанові Бандері забрано звання Героя України.

Одночасно К.Ренкас сподівався іншого. Цитуємо: «Польські середовища кресові і українські, противники шовіністів не так собі уявили викреслення Бандери зі списку героїв, більше сподівалися поважного розпланування злочинів ОУН-УПА і відокремлення їх від суспільства України, від їх здегенерованої  ідеології. Застосування формальної штучки використовує мету тимчасову,однак не розв’язує проблеми, якою є наростання необандерівських настроїв на давніх польських Кресах Всходніх». В цих рядках патетики нема, а лише страх. Страх бачити Україну сильною і об’єднаною, а це б означало крах мрій польських імперіалістів в особі кресов’яків і мілуснікув про «повернення давніх польських Кресів Всходніх» у лоно Польщі. Однак, творець цього каламбуру не задумується над тим, що і на заході є сили, які мріють про повернення земель «одзисканих».

Не проста ситуація і в середовищі українців у Польщі, які довгі роки переслідувалися владою. В 2011 р. там відбудеться перепис населення. З цього приводу у Любліні з 15 по17 вересня 2010 р. під патронатом маршалка сейму РП Ґ.Схетини  відбулася міжнародна конференція під назвою «Національні та етнічні меншини в Польщі на європейському тлі». За інформацією Ярослава Присташа з «Нашого слова» у своєму виступі на цій конференції, проф. Ґ.Януш підкреслив, що у 1947 р. виселено 150 тис. українців. Згідно з демографічним приростом їх нині мало б бути 240 тис., а на основі останнього перепису було лише 27 тис. Що це – асиміляція чи страх українців бути собою?» за іншою статистикою їх має бути понад 700 тис., а може й більше.

І ще. У Фредрополю було демонтовано пам’ятник членам міліції обивательської, що загинули в боротьбі з УПА у післявоєнний період. Незважаючи на те, що вони були охоронцями комуністичного режиму д-р Анжей Запаловський з Перемишля, подав скаргу у Раду охорони пам’яті з вимогою відновити пам’ятник. Рішенням Ради від 28 грудня 2010 р. війта гміни Фредрополя зобов’язано відновити цей пам’ятник. Як кажуть в народі – ворон воронові ока не виклює.

На жаль, на Україні і у Львові, зокрема, є ціла когорта українських псаломщиків від історії, які, хто хором, а хто поодинці, підспівують польським імперіалістам, відробляючи таким чином юдин гріш, замість зайняти принципову позицію щодо тих, хто фальсифікує нашу історію і оббріхує наші національно-визвольні змагання. Натомість у сусідній державі все діється в єдиному руслі. Що це, меркантильний інтерес чи інтелектуальний колабораціонізм?

Ігор Федик, “Дух волі”

науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху, член Національної спілки краєзнавців України.