Зізнатися, шкода мені британців – у них немає, як у нас, єдиного документу, який можна було б назвати основним законом країни. Більше того – не існує навіть точного переліку законодавчих актів, які можна було б віднести до Конституції. І як вони з цим живуть, точніше, без цього? Мені от значно легше жити від усвідомлення того, що у мене ота Конституція є. Я за нею – як за бронею. З нею і дихається легше, і апетит кращий, і сон здоровіший.  А прокинувшись рано-вранці після отого здорового сну, так приємно і навіть радісно погортати невеличку брошурку з урочистим написом на обкладинці. І, окрім усього іншого, дізнатися, що:

“Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю… Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.” (стаття 3).

Ось як! Одного цього достатньо, щоб гордо і згори дивитися на отих самих британців. Може, щоправда, виникнути недоречне запитання: ким визнаються і ким та якою мірою забезпечуються і гарантуються? Але… ну, навіщо отакі запитання та ще й у святковий день? Можливо, тому місцеві очільники на титульних сторінках газет не стали детально ділитися з народом своєю радістю з приводу чергового вихідного дня, а обмежилися мудрими батьківськими усмішками у вишиванках і коротеньким “З Днем Конституції України!”.  Написано чорним по білому – “визнаються”, то що ще треба? І так далі, на якій статті чи положенні не зупинися – все чітко розписано і прописано, розтлумачено, пояснено. Тобі залишається лише радіти життю. Он стаття 48 запевняє, щокожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло”. А стаття 49 стверджує, що “кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування”. Зрозумійте: кожен має право! Справа залишається зовсім за малим: як реально  це право використати? Тут, як мовиться, кожному карти в руки.  Ну, а якщо ви вперто не хочете ним скористатися і волієте зводити кінці з кінцями, або ж просто бомжувати – то це ваш особистий вибір і ваше священне право на свободу, яке гарантується… якою там статтею? Ага, одразу двома: статті 21-22: “. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними… Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані”.

Якесь недобре око, звісно, може спробувати відшукати в Основному законі усілякі суперечності та антагонізми. Приміром, якийсь енергійний забудовник, керуючись гарантованим йому правом “на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї”, розпочне з благословення влади будову майже під вашими вікнами, порушуючи тим самим ваше право на нормальні умови проживання, спокій, відпочинок, здорове довкілля… Як бути в такому випадку? Адже у статті 13 Конституції говориться, що “власність зобов’язує”. І що вона “не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству”. Ось тоді в нас вступає в дію наш Основний – ні, навіть НАЙГОЛОВНІШИЙ ЗАКОН: “Правий той, у кого більше прав”. У кого “волохатіша” лапа і нахабніша пика. У кого товстіший мішок з грішми. Такі речі в Конституції не прописані, але … не може ж вона усе відкрито проголошувати. Європа не зрозуміє. Ота Європа багато чого не розуміє і не хоче зрозуміти. А ота Британія взагалі живе без Конституції(???). А у мене вона є, і я  дуже з того тішуся. Я за нею – як за бронею. А щоб не лише тішитися, а й від душі посміятися, можна прочитати статтю 8 Конституції, у якій йдеться про те, що “в Україні визнається і діє (он як!-І.Д) верховенство права”.

Правда, сміх вийде якийсь силуваний…

Ігор Дуда