Нерідко ситуація з корупцією нагадує шоу «за склом»: її видно, вона зовсім поруч, але дотягнутися, щоб здолати, майже нереально. Тому успішна боротьба з хабарництвом залежить від щонайбільшої кількості учасників, зацікавлених в її подоланні. Найприкріше, коли на загальнодержавному рівні корупції оголошують активну стадію війни, а на місцевому – зустрічаємо потурання.

«Ми викорінимо корупцію тоді, коли всі будуть по одну сторону барикад – і громадськість, і влада, і органи правосуддя та правопорядку, і преса. Коли ж одні борються з останніх сил, а решта пасивно спостерігають, або ще гірше – стають на злочинну сторону, такий бій виграти дуже важко», – говорить Ігор Вонс, голова Центру Антикорупції.

За його словами, саме такою виглядає зараз одна зі спірних справ, де основними опонентами стали тернопільська влада та громада. Хоча, якщо вести мову про розвиток міста і покращення життя у ньому, то здоровий глузд підказує: посадовці мали би бути партнером для людей. То ж наразі у міськрайонному суді знаходиться на розгляді справа щодо ділянки у мікрорайоні «Новий світ» між вул. Гнатюка і вул. Ясна. Ця територія колись була спортивно-дитячим майданчиком, а нині, з дня на день чекає початку забудови.

Місцеві мешканці виступають третьою стороною, позивачем є прокуратура, відповідачем – міська рада. Побувавши кілька разів на судових засіданнях, представники Центру Антикорупції вважають за потрібне нагадати тернополянам про цю, ще донедавна резонансну справу, яка сьогодні, на превеликий жаль, вже втрачає свій розголос. Хоча саме публічність могла б допомогти громаді відстояти свої інтереси. «Байдужість – основний ворог розвитку. Саме вона руйнує громаду з середини. Принцип «мене це не стосується», якого часто дотримуються мешканці міста, – дуже небезпечний. Треба пам’ятати: те, що сьогодні сталося із сусідом, завтра може трапитися і з тобою. Допомогти йому означає захистити й себе. І там, де є корупційна складова, слід бути особливо обачними», – зазначає Ігор Вонс.

Отож, дитмайданчик на вул. Ясна-Гнатюка проіснував майже 70 років. Корінні тернополяни пам’ятають його, як один із перших, що з’явився у післявоєнні роки. На старих світлинах 50-х, 80-х, 90-х років чудово видно, як дана територія була огороджена акуратним парканом. Влітку великі дерева створювали оазу тіні, де бавилися дітлахи. Взимку майданчик також залишався чудовим місцем для ігор. Були тут і гойдалки, пісочниця для найменших, спортивне спорядження для підлітків. Щонайменше три покоління тернополян буквально виросли на цьому майданчику. «Тут пройшло дитинство ще моєї дружини, трьох моїх дітей. А тепер бавляться і онуки. Але умови вже зовсім не ті: тепер все, що було – зруйновано. Та й територію називають приватною – то ж у будь-який момент дітей можуть просто вигнати», – зазначає Степан Ярема, представник ГО «Вулиця дитинства».

Рішення про безоплатну передачу в приватну власність земельної ділянки міська рада ухвалила 5 жовтня 2012 року. Її щасливим власником став Ваврик Петро Іванович. За інформацією, якою володіє Центр Антикорупції, дружина цього пана – Ваврик (а у дівоцтві – Гладка) Марія Петрівна приходиться сестрою Гладкому Михайлу Петровичу. Останній є не просто депутатом міської ради від ВО «Свобода», а й уже п’ятий рік очолює «земельну» комісію міськради. Пан Ваврик, отримавши ласий шматок землі неподалік від Центру міста, не забарився його перепродати.

Вражає підступність і зухвалість учасників цієї відвертої афери. Адже територію зумисне перетворили на пустир, влаштували звалища сміття, викорчували дерева, знищили інвентар. Верхом лицемірства були відповіді заступника міського голови Стемковського В.В., у яких зазначалося «…до Дня міста ТОВ «КомЕнерго-Тернопіль» відновить дитячий майданчик» (17.07.2012 р. – ред.) та «…повідомляємо: дитячий майданчик відновлено» (16.08.2012 р.  ред.). Хоча в цей же час активно йшла підготовка до передачі території пану Ваврику: 06.07.2012 року міська рада дає йому дозвіл на розробку проекту землеустрою. Звісна річ, що реального відновлення майданчика тоді не відбулося, а через два місяці він вже був приватною власністю.

Відновити справедливість і повернути територію дітям громада всіма силами намагається ще з весни 2012 року. Були й колективні скарги, заяви, листи та мітинги, працювала і спеціальна комісія, було й кілька судових засідань. На жаль, кругова порука майже не залишала шансів, щоб цю відверто корупційну схему вивести на поверхню. Дивним чином існування дитмайданчика «зникло» з архівних документів балансоутримувача.

Разом із тим перевірка, проведена Прокуратурою м.Тернополя, дала підстави для звернення до суду щодо визнання незаконним та скасування рішення міськради № 6/25/43, яким ділянку майданчика передали у власність Ваврика П.І. У липні минулого року суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Жук А.В. даний позов призупинив і відмовив у його забезпеченні.

Нині у Тернопільському міськрайонному судді справу розглядає суддя Дзюбич В.Л. Однак, два останні засідання, на яких були присутні представники Центру Антикорупції, тривали всього лише кілька хвилин. На першому були відсутні відповідачі, а 28 серпня не з’явилися вже представники прокуратури. Чергова зустріч у суді відбудеться аж 8 жовтня.

Парадокс в тому, що в даній справі інтерес громади захистити було б не складно, якби… була на те добра воля.

Якби працівники ТОВ «КК «КомЕнерго-Тернопіль», складаючи акт ще у вересні 2011 року, проявили б хоч трошки людяності та замість того, щоб засвідчити занедбаність території, яка, нагадаємо, була організована штучно, подумали б, як відновити ділянку для забезпечення потреб дітей. Якби хоч у когось із депутатів міськради, котрі спочатку розглядали проект рішення на комісії, а пізніше і в сесійній залі, виникло бажання проявити суспільний, а не меркантильний інтерес чи байдужість. Якби мер міста, затверджуючи у березні минулого року склад комісії, котра повинна була б врегулювати конфлікт, спершу проаналізував його, мабуть, у ній не опинилися б ті самі особи, які були дотичні до руйнування та відчуження ділянки: відомий уже нам у цій справі Гладкий М.П., представник ТОВ «КК «КомЕнерго-Тернопіль», Білецький В.І. – заступник начальника відділу земельних ресурсів м. Тернополя.

Якби юрисконсульт міської ради Горохівський А.М. істино боровся за справедливість і покладався на здоровий глузд, а не твердив лиш те, що за архівними даними дитмайданчика не існувало. Хоча, очевидно, що архівні документи «більш вразливі», ніж людська пам’ять. І якби директор того ж ТОВ «КК «КомЕнерго-Тернопіль» Кравець І.Д., який свідчив у суді, чесно зізнався, що до 2008 р. в Тернополі не проживав, а тому не може абсолютно стверджувати, що на вул. Гнатюка/Ясна завжди був пустир.

Якби в кожній з інстанцій, куди зверталася громада за допомогою, знаходилася б хоч одна небайдужа особа – чиновник, який не штампує «відписки», а залишається людиною…

Ця історія ще не завершена. І за словами Ігоря Вонса, в Центрі Антикорупції мають надію, що вона стае уроком для решти тернополян: спонукатиме їх придивитися до майданчиків поблизу власних будинків – чи все там під контролем громади? А необхідність підтримати мешканців «Нового світу» в акціях протесту не залишить байдужим нікого з мешканців міста.

Ігор Вонс також сподівається, що представники ЗМІ, як «четверта влада», допоможуть тернополянам у боротьбі за відновлення справедливості та відстоюванні інтересів маленьких жителів міста.