Шумчанку Ніну Герасимчук часто можна побачити на міському кладовищі в глибокій журбі, чорному жалобному одязі.

Жінка приходить на це скорботне місце, щоб наодинці побути з найдорожчою у своєму житті людиною, без якої не може уявити сенс власного земного буття. Хіба тепер бачить  його в тому, щоб допомогти виховати, поставити на ноги 8-річного внука Артемка, який рік тому залишився сиротою.

…Про цю трагічну історію в листопаді минулого року в Шумську та селах району говорили всі без винятку – у розквіті сил, сповнена планів та надій померла тридцятичотирирічна Інна Ліпченко. Так влаштований цей світ, що всі ми смертні. Проте коли у вічність відходить молода людина, таке особливо боляче ранить. Говорять, що найкращий лікар  – то є  час. Проте до пані Ніни це не відноситься. Навпаки, з плином днів та місяців все більше пече біль втрати.

Материнський біль – найсильніший біль у світі

Існує така аксіома – скільки людей, стільки думок. Чого гріха таїти – чимало шумчан, сумно похитавши головою, примовляли, мовляв, біда, та що вже  вдієш –  з могили людину не піднімеш, треба змиритись і жити далі. Власне, розуміє таке і Ніна Герасимчук, та ятрить зболену душу матері те, що єдина донька, на її думку, пішла з білого світу внаслідок лікарської помилки, весь тягар якої після смерті Інни медики переклали на небіжчицю. Тепер же своїм обов’язком, як сама говорить Ніна Ігорівна, вона вважає відновити чесне ім’я доньки та довести факт лікарського недогляду, який привів до непоправного, до логічного кінця.

Існує дві версії подій, які в підсумку привели до смерті  34-річної Інни Ліпченко  – сім’ї Герасимчуків та медична. В чомусь вони мають спільні дотики, але переважно головні моменти інтепретації ходу захворювання відрізняються, і суттєво. А ще є “сухі” документи –  висновки кількох медичних комісій, починаючи  від  Тернопільського обласного управління здоров’я і закінчуючи Міністерством охорони здоров’я.

– Моя Інна вперше почала нарікати на ознаки грипозного захворювання, вранці 20 жовтня. Вечором її стало дуже погано. Після обстеження лікар заспокоїла нас, що запалення непрослуховується. Наступного дня в доньки – висока температура, знову її оглядала лікар. 22 жовтня завезли Інну в лікарню, де медик, обстеживши  доньку, в чергове завірила – запалення немає. Призначили капання – реосорбілакт. Вранці, 23 числа, з слів доньки, її трішечки покращало. Перед обідом стало  гірше, – розповідає Ніна Ігорівна, –  24 жовтня ми прийшли в реанімаційне відділення, де лікар, обстеживши Інночку, говорила, що нічого загрозливого для  її здоров”я немає, хоча, за її словами грип дуже небезпечний – багато смертельних випадків. Після крапельниці, дочка прийшла додому, вечором –  її погіршало.  Ми з чоловіком поїхали до лікаря, яка знов запевнила нас, що нічого страшного немає і дала нам імпортних таблеток – від них, мовляв, точно настане полегшення. Вранці, 25 жовтня, я побачила в Інни апатію, чого раніше не спостерігала. У результатах Інниних аналізів спостерегла збільшення рівня лейкоцитів – на цьому дещо розуміюся,бо сама хворію. Уролог, зробив припущення про початок запалення нирок або ймовірне ускладнення грипу. Після цього її госпіталізували в хірургічне відділення, призначили антибіотик. Попрохала терапевта знову  обстежити доньку. Медик, прослухавши її зо три рази, запалення не побачила. Ніхто мені не казав про небезпеку, коли б що, я свою доньку до Америки б завезла. Під вечір помітила, що в неї синіють губи. Запанікувавши, звернулася до завідуючої відділення інтенсивної терепії, там мене заспокоїли. Вранці Інні стало кепсько. Результати повторного рентгену показали – двостороннє запалення легенів. Інну перевели в реанімаційне відділення. Ми почали наполягати про направлення в область. Поїхали  близько опівночі до головного лікаря Шумської лікарні, який зателефонував в область і попросив направити спецавтомобіль центру ектремальної медицини. В ніч з 26 на 27 жовтня, тернопільська бригада прибула. Відразу підключили доньку до апарату штучного дихання. На моє переконання, дочка б  вижила, вона в нас сибірячка. Але на третій день, коли дихання нормалізувалося, її не відключили від апарату. А далі немає, що говорити – моя дитина згасала на очах. Зять домовився з медиками зі столичного військового госпіталю про допомогу, сваха – про лікування в Німеччині. Тернопільська професура – запевняла, мовляв, ситуація під контролем. Почали призначати все нові і нові препарати, про деякі з них навіть їхні продавці, які зацікавлені в тому, щоб їх продати, говорили, що вони призначені  дітям, а дорослому вони не допоможуть. Та ми просто вірили тернопільським  спеціалістам.

На третій день по смерті донечки, 13 листопада, мені приснилась Інна, яка говорить -“мамо, вставай, шукай правду, бо мене тут не приймають, я тут поза планом”.

Говорять документи

Дві сторони цього конфлікту оперують даними кількох спеціальних комісій. В кількох з них висновки позитивні для медиків, а саме – відповідь Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини Ніні Карпчовій на звернення  Ростислава Герасимчука за підписом В.В.Овчарука – заступника начальника головного управління охорони здоров’я Тернопільської обласної державної адміністрації від 27 листопада 2009 року, висновок комісії МОЗ України за підписом  п’яти провідних столичних фахівців від 18 серпня  2010 р. А  в останньому листі від 20 жовтня цього року за підписом  Першого заступника міністра охорони здоров’я України В.П.Лисака говориться про суттєві прогалини у лікуванні хворої Ліпченко. Також ми запропонували дати коментарій з приводу цих подій головному лікареві Шумської районної лікарні. Два дні на його мобільний номер йшли виклики, але абонент не брав слухавку, спроби зв’язатися через приймальню також не увінчалися успіхом.

Отож, змушені оперувати висновками документів.

Основні уривки у з відповіді Уповноваженому з прав людини у Верховні Раді України такі: “…госпіталізація у відділення проведена вчасно…на догоспітальному етапі обсяг надання медичної допомоги відповідає вимогам нормативних документів. На стаціонарному етапі етіопатогенетична терапія відповідала нормативам щодо надання медичної допомоги хворим на негоспітальну терапію. Летальний випадок  – невідворотний. Пізня несвоєчасна госпіталізація за провиною хворої…порушення лікувального режиму пацієнткою, призначення багатьох антибіотиків.”

А  ось головні моменти у висновку  київської комісії від 18 серпня:

” … хвора Інна Ліпченко 22 жовтня 2009 року звернулася до дільничого лікаря. Проведена рентгенографія ОГК: легеневий малюнок посилений. Заключення – правобічна пневмонія. 23.10.09 хвора відмовилась від госпіталізації та призначеного  парентерального лікування (антибіотику – цефтріаксону). Стан покращився – вийшла на роботу, 24.10 – знову  стан погіршився, звернулася в лікарню, госпіталізована з діагнозом  – “Правобічна позалікарняна нижньодольова пневмонія”, внаслідок проведеної терапії стан хворої покращився, хвора без дозволу покинула відділення  і тільки після погіршення стану знову повернулася в лікарню 25.10. від проведення рентгенографії хвора та рідні відмовилися”. Далі у висновку йде  детальний опис лікування хворої, правильного на погляд медиків і неправильного, як вважають, рідні покійної.

А насамкінець подаємо основні висновки останньої комісії від 20.10 цього року:

” За час перебування у відділенні АІГ Шумської ЦРЛ проведено 15 консиліумів лікарів. З них 9 – за участю обласних фахівців та професорів Тернопільського державного медичного університету.Паталогоанатомічний діагноз:грип тип А(вірусологічне дослідження проведене в Центрі ВООЗ м.Лондон №750 від 13.11.2009р) з двобічною субтотальною геморагічною пневмонією, яка ускладнена респіраторним дистрессиндромом. За результами клініко-патологоанатомічного аналізу має місце співпадіння заключного клінічного та патологоанатомічного діагнозів. Несприятливий перебіг захворювання може бути пов’язаний з важким перебігом та нозоморфозом позалікарняної мікст-віруснобактеріальної пневмонії на тлі ендокринопатії, гірсутизму…На догоспітальному  етапі терапевтом було недооцінено стан хворої, не діагностовано пневмонію у хворої. Призначена терепія не у повній мірі відповідала клінічному протоколу МОЗ при лікуванні непандемічного грипу, ускладненого пневмонією… У медичній документації недостатньо відображено  обстеження, динаміку стану хворої та призначене лікування. Неоформлено належним чином поінформовану згоду пацієнтки щодо призначеного лікування, а також відмова від лікування. Необгрунтоване призначення медпрепаратів… Лабораторні дослідження проведені не в повному обсязі.” Після цього наводиться широкий перелік порушень під час лікування, прорахунків у деонтологічних взаємовідносин працівників Шумської ЦРЛ. Далі йдуть висновки: 1.Обсяг допомоги на всіх рівнях відповідає клінічним протоколам МОЗ України, однак мають місце суттєві прорахунки у якості надання медичної допомоги. 2. Запізніла госпіталізація хворої, особливість та важкість перебігу пневмонії на фоні супутньої хронічної паталогії і недоліки у наданні медичної допомоги на всіх етапах лікування у Шумській ЦРЛ сприяли розвитку важких ускладнень, які привели до легенево-серцевої недостатності, що стало причиною смерті. 3.Для встановлення міри відповідальності медичних працівників, що надавали медичну допомогу хворій Ліпченко, доцільно провести повторну судово-медичну екпертизу в ДУ “Головне бюро судово-медичної екпертизи МОЗ України”, нарешті рекомендації комісії що відповідності займаним посадам лікарів.

Напевно, що це ще не кінець цієї  трагічної історії, хоча багатьом в ній хотілося б поставити крапку. Насамкінець ще про одне. Обидві сторони конфлікту скаржаться на тиск, непорядну поведінку, удари “нижче пояса” зі сторони свої опонентів і обидві нарікають на бездіяльність правоохороних органів у захисті від посягань одне від одного. Думаю, врешті-решт, компетентні органи встановлять ступінь вини чи  відсутності її у кожної з сторін.

Не хотілося б робити якісь висновки, проте ця історія зайвий раз довела те, що в нашому повсякденному житті в гострому дефіциті відповідальність багатьох за доручену справу та ще більший дефіцити толерантності у  взаємостосунках.

Володимир Гаврилюк

«Нова Тернопільська газета»


P.S. Коли матеріал був готовий до друку, в редакцію газети “Новин Шумщини” медики принесли колективне звернення працівників Шумської центральної районної лікарні до голови Тернопільської обласної державної адміністрації М.М.Цимбалюка, начальника головного управління охорони здоров’я Тернопільської ОДА М.М.Буртняку, голові профкомітету медичних працівників в Тернопільській області В.П.Кузіву, голові Шумської районної державної адміністрації В.А.Садовському. В ньому зокрема йдеться, “випадок смерті Ліпченко.І.Р. ми вважаємо неординарним. За час епідемії в Україні померло від грипу та його ускладнень 1151людина, в тому числі і медичні працівники. Зокрема в тернопільській області 28 чоловік. На жаль, в Шумській ЦРЛ в той час також маласмерть молодої особи…Врятувати житття пацієнтки не вдалося. хвороба протікала агресивно та блискавично. Ефекту від лікування не було, що призвело до летального наслідку…

Об’єм медичної допомоги наданий, згідно вимог протоколів надання медичної допомоги. Про це засвідчили численні перевірки правоохоронних органів, комісій різних різних рівнів охорони здоров’я, судово-медичною екпертизою, які не виявили порушень в діях медиків… Проте…сім’я Герасимчуків на протязі року погрожує фізичною розправою і влаштовує напади з нецензурною лайкою в громадських місцях, шантажує по телефону лікарів…В таких умовах…образ і погроз, безперевних перевірок доводиться працювати вже майже рік.

Враховуючи викладене, колектив медичних працівників райлікарні просить Вашого розуміння даної ситуації та сприяння у захисті прав та інтересів працівників та колективу”.

на фото: Інна Ліпченко, батьки Інни