«Вперше на Тернопільщині!»,  білими буквами на червоному тлі – на таке важкувато не звернути увагу (звісно, якщо ти не докінчений дальтонік). Саме так відома на теренах краю газета анонсувала приїзд двох ні більше, ні менше – ЛЕГЕНД РЕАЛ-МАДРИДУ ( чомусь отак – на кшталт наших Реал-Фарма чи Арсенал-Київ?), які мають провести майстер – класи для дітей у Збаражі, Великих Гаях, Чорткові та Зборові.

Мені якось довелося розмовляти з одним шановним колегою, який полюбляв вживати у  своїх публікаціях вислів «славна історія тернопільського футболу». Якщо ця історія справді тягне на визначення «славна», поцікавився я у нього, то яким ступенем отої «славності» визначити історію, приміром, того ж «Реала»? Чи «Баварії»? Суперславна? Гіперславна? Мегаславна? Веду до того, що з усілякими пафосними характеристиками треба поводитися обережно. Вболівальники зі стажем, можливо, пригадують, як у 1968 році до Тернополя приїхала загадкова команда під гучною назвою «сборная СССР». І як тодішній наш «Авангард» розбив її «у хвіст і в гриву», якщо не помиляюся, з рахунком 5:2. Глядачі тоді, пригадую, жартували: «Та то не збірна – то назбирана команда». До ЛЕГЕНД РЕАЛ-МАДРИДУ, як на мене, можна віднести Бутрагеньо, Рауля, Зідана, Йерро, Касільяса…Решта ж, гадаю, може обійтися титулом «відомих майстрів»

Апріорі не маю нічого проти візиту іспанських maestros del fútbol (вживу скромніше слово замість «легенд»). Ім’я одного з них – Франсіско Павона, – одразу видалося знайомим. Свого часу президент королівського клубу Ф.Перес пообіцяв будувати команду, «повну Зіданів і Павонів», маючи на увазі поєднання у складі дороговартісних легіонерів і вихованців академії «Реалу». Центральний захисник виступав за клуб з Мадрида впродовж 2001-2007 рр., провівши у його складі 106 матчів і відзначившись одним забитим м’ячем. Серед його здобутків – титул чемпіона Іспанії сезону 2002-2003 рр., переможця Ліги чемпіонів 2002 р. (матч він провів на лаві запасних), Суперкубку УЄФА 2002 р. та Міжконтинентального кубку в тому ж 2002 році. Протягом 2007-2010 рр. Павон виступав за інший «Реал» – із Сарагоси, де відзначився 5-ма забитими м’ячами. Останнім клубом у його футбольній Record book значиться французький «Арль-Авіньйон», за який іспанець провів 26 матчів. Чи тягне цей послужний список на визначення ЛЕГЕНДИ РЕАЛ-МАДРИДУ? Виходячи з переліку здобутих титулів – можливо. А у порівнянні з досягненнями справжніх «мегазірок», а заразом – і легенд? Треба подумати…

Із «легендарним статусом» другого «іспанського гостя» – Івана Переса, – справа складніша. Почну з того, що відшукати у іспанському футболі гравця з таким ім’ям – справа не набагато легша, ніж в Україні, приміром, особу на ім’я Іван Васильчук. Чи Василь Іванчук. Після дослідження Вікіпедії та «підказки друга» в особі колеги Дениса Лучки дійшов висновку, що йдеться про форварда Iván Pérez Muñoz. Вихованець молодіжної школи «Реалу» впродовж 1996-1997 рр. провів у складі першої команди 3 (три) матчі, забивши в них один гол. Потім у його кар’єрі були «Бетіс» (27 матчів, 1 гол), «Бордо» (10 матчів, 3 голи), «Депортіво» (5 матчів), «Нумансія» (13 матчів, 2 голи), «Леганес» (32 матчі, 3 голи). Як видно, «кочовий» спосіб футбольного життя припав сеньйору  Івану до смаку. Або ж просто так склалася футбольна доля – хто його знає…

Тож чи буде візит іспанських майстрів корисним для наших юних футболістів? На запитання можна відповісти запитанням: а що дав приїзд до Тернополя декілька років тому не менш уславлених Заварова, Дем’яненка, Баля? Думаю, відповідь, попри відмінність у нюансах, буде схожою. Передусім, хочеться сподіватися, що у нас на Тернопіллі не відшукається поля на кшталт того, яке є в розпорядження ФК «Полтави». Чи такого ж «смішного»,як у столиці гумору Одесі.  Інакше гості з Іспанії ще до старту майстер-класів будуть, м’яко кажучи, щиро здивовані…А щодо суто тренувального ефекту – цікаво було б довідатися думку дітей, з якими займатимуться…ну, нехай і не ЛЕГЕНДИ РЕАЛ-МАДРИДУ (спишемо це на рахунок рекламно-піарної кампанії), а просто відомі в світі футболу люди.

Ігор Дуда