«Шахтар» – «Динамо» – 1:0

Забігаючи наперед: «Шахтар» таки змусив «Динамо» до кінця  випити гірку чашу приниження нинішнього сезону. Навіть слабеньку втіху у вигляді Кубку киянам «видряпати» не вдалося. Як на зло – в 90 річницю клубу. Як на зло – після претензійної заяви свого капітана про те, що команда буде «вмирати на полі за перемогу».

Слід зазначити, що більша частина матчу начебто і не вимагала від гравців «Динамо» такої самопожертви. Почали команди обережно, і цей настрій, який можна проілюструвати слоганом «Надійність – понад усе!» був панівним на полі фактично впродовж усієї гри. Втім, такий її перебіг міг бути порушений уже на 7 хвилині коли гра рукою Пантича призвела до пенальті у ворота «Динамо». Виконання «вироку» Марлосом в стилі Панєнки було просто знущальним для голкіпера «Динамо» Коваля, але в підсумку обернулося проти самого бразильського хавбека – легенько «підсічений» ним м’яч влучив у поперечину. Надалі «Шахтар» продовжував володіти ігровою перевагою, пробував атакувати, однак робив це якось формально, наче з обов’язку прогнозованого фаворита гри. Іноді здавалося, що вже в першому таймі обидві команди думають про післяматчеві пенальті. У киян, як можна було передбачити, вирізнявся Ярмоленко. Чи то пам’ятаючи свою обіцянку «вмирати», чи через проанонсовану присутність на матчі скаутів кількох клубів АПЛ, капітан «Динамо» заповзявся доводити, що він «і швець, і жнець, і на дуді грець». Рідко який ігровий епізод обходився без його участі; він встигав і відпрацьовувати в захисті, і створювати якусь гостроту біля воріт гірників. Спершу «Ярмола», намагаючись перекинути м’яч через П’ятова, лише незграбно тицьнув його носком, а під завісу тайму, вже обігравши голкіпера «Шахтаря», наочно і переконливо продемонстрував, що означає вислів «тещина нога».

З небезпечного удару Ярмоленка з улюбленої позиції й улюбленою лівою ногою почався і другий тайм. Кияни, здавалося, посміливішали, на досить тривалі проміжки перехоплювали ініціативу; Тріо центральних оборонців за підтримки півзахисту уважно пильнували за Бернардом, Тайсоном іМарлосом;  Морозюк на своєму фланзі не давав розгулятися Ісмаїлі, а Антунеш на протилежному надійно «перекрив кисень» Срні. Десь від 75 хвилини доволі академічний перебіг матчу помітно змінився у бік підвищення напруги. Можливо, через втому, почастішали фоли з обох боків, в чаші стадіону залунали просто таки «передсмертні» зойки гравців, і у руках арбітра Труханова замиготіли жовті картки, які він, здається роздавав практично порівну і, як мовиться, по ділу. Як звично в таких, ситуаціях, на перший план вийшов Гармаш. Камера впіймала, а повтор переконав, якого удару «тигровою лапою» із арсеналу східних єдиноборств він завдав Срні. І коли вже на обрії замиготів додатковий час, футбольна доля вирішила винагородити Марлоса за насмішку над ним на початку гри. На 80 хвилині прохід бразильця по центру за мінімального опору динамівців (Віда взагалі, як здалося, не стелився у підкаті, а ніби лягав на килимок на пляжі) закінчився невідпорним ударом у кут воріт. За час, що залишився, виявилося, що «вмирати» у складі «Динамо», власне, ніхто й не збирався – кияни не спромоглися навіть на видимість «штурму відчаю»…

«Ми створили моменти, але не реалізували їх, а суперник свій шанс реалізував і заслужено переміг – так оцінив гру С.Ребров і додав, – завтра зустрінуся з президентом, і ви дізнаєтеся про моє майбутнє».

Ігор Дуда