Цей чоловік в окулярах і з досить незадоволеним виразом обличчя не так давно заплатив 250 000 євро штрафу за ухилення від сплати податків. Хто він? “Тіньовий” ділок? Торговець зброєю? Людьми? Чи, чого доброго, наркодилер?

Ситуацію допоможе прояснити друге фото, датоване 1981 роком. На ньому – щасливий володар “Золотого м’яча”, відомий форвард тодішнього Bundesteam Карл-Гайнц Румменіге. Молодий чоловік з призом від France Football і сердитий літній добродій – одна й та ж особа, лише розділена в часі майже 40 роками. Саме сьогодні йому, до речі, виповнюється 62. Німеччина тоді захоплювалася ним і навіть обожнювала, наскільки це можливо для раціональних і поміркованих германців. З належною пошаною ставиться вона до нього, голови правління ФК “Баварія”, і тепер. З пошаною і доброю пам’яттю про його колишні заслуги як гравця. Однак це на завадило їй руками своїх фіскальних органів накласти на нього зазначений не такий уже й маленький штраф.

Чим же провинився перед фатерляндом шановний гер Румменіге? Повертаючись з поїздки в Катар, він привіз два подарованих йому годинники Rolex ціною майже 100 000 євро.  Згідно німецького законодавства, при ввозі речей на таку суму необхідно заплатити податок з обігу (19%).  К-Г Румменіге чи то знехтував цією нормою закону (що трохи дивно для німця), чи забув про неї, однак покарання в будь-якому випадку не забарилося: адміністративний суд баварського міста Ландсхута не задовольнили  пояснення футбольного ідола, що годинники подаровані і уже вживані – закон, як говорилося у вердикті, не робить винятків для подібних подарунків. І, відповідно, для осіб, які їх отримали. Штраф, що значно перевищував податкові “прогрішення” (інформація для роздумів нам)  довелося таки заплатити, причому на статусі  Румменіге і ставленні до нього з боку співвітчизників це ніяк не позначилося. І він, як можна судити з третього фото,  зовсім непогано почувався минулої суботи на традиційному пивному святі у Мюнхені в компанії недавнього “зека” німецької “тюряги” Улі Хеннеса (мав значно серйозніші податкові “прегрішенія”) і головного коуча “Баварії” Карла Анчелотті.

Найперше виникає запитання, чи можлива подібна ситуація в нас? Щиро кажучи, важкувато уявити, щоб наші компетентні органи висунули подібне звинувачення, приміром, Олегу Блохіну чи Леоніду Буряку. І справа тут навіть не в особливому статусі футбольних зірок (в Німеччині він, як мінімум, не нижчий, ніж у нас), а в різниці між педантичним дотриманням букви закону і трактуванням його як зручного дишла. Чи не тому становище Німеччини та України в європейській ієрархії держав дещо різниться?

Ігор Дуда